fbpx
життєві історії
Приїхала мама з Франції, навіть грошей привезла додати нам на нову машину, бо наша вже зносилася майже зовсім, а роботи нормальної в селі нема. Подарунки дітям теж привезла. Але бачити її в себе вдома я більше не хочу. Так, я стала простою сільською жінкою. І не цураюся цього. А вона хустинку одноразову постелила під лікоть. “Ніяких перспектив, а ти все життя коровам хвости крутитимеш”. Я й кручу, але мені це подобається

Самі ми з Чернігова, жиди родиною в квартирі. Після розлучення батьки її розміняли, мама собі однокімнатну купила. Я вже на той час вийшла заміж за Андрія. Мій чоловік – хлопець з села, і я поїхала за ним, але жодного разу не пошкодувала.

Мама моя від початку була не задоволена моїм вибором, їй не подобався сільський зять, як вона казала: “Ніяких перспектив, а ти все життя коровам хвости крутитимеш”. Я й кручу, але мені це подобається!

Я люблю свого чоловіка, наш будинок і двох наших дітей. Так. в селі жити не легко, бо роботи майже немає. чоловік будівельними підробітками перебивається, на пилорамі сезонно працює. Я виховую дітей і на пів ставки працюю в соціальній службі – допомагаю двом самотнім стареньким у нашому селі.

Мама моя зовсім з іншого тіста, я не в неї пішла. Вона понад усе любить себе, і це не погано, просто ми різні і все життя не завжди ода одну розуміємо.

Мама доглядала за собою завжди, любила дорогі речі, ресторани. З татом вони з роками стали зовсім чужими людьми, бо він теж, як і я, людина проста. Тому вони й розлучилися. Я сприйняла це спокійно, бо бачила й розуміла різницю між ними. Я зберегла теплі стосунки з обома батьками. У тата вже інша сім’я.

У 55 років моя мама поїхала на заробітки у францію, її покликала подруга. Поїхала мама, звичайно, не тільки заробляти, а й світ побачити і себе показати. Минуло кілька років, і мама вийшла заміж за чоловіка, українця, але він давно живе у Франції, там виріс. З ним мама жодного разу не приїжджала, але по відео я його багато разів бачила. Живуть в його квартирі.

Кілька років мама не навідувалася в Україну, і ось минулого тижня приїхала,  навіть грошей привезла додати нам на нову машину, бо наша вже зносилася майже зовсім, а роботи нормальної в селі нема. Подарунки дітям теж привезла.

Але бачити її в себе вдома я більше не хочу. Бо коли ми сідали і в хаті, і на вулиці в альтанці за стіл, мама щоразу стелила собі під лікоть хустинку одноразову . Робила вона це, щоб не класти руку на не дуже чисту, на її погляд, поверхню моїх столів.

Мене це дуже зачепило. Так. в челі все не ідеально чисто, але я нормальна господиня, бруду великого ніде немає. Так, не встигаю начистити ті столи до лиску, бо в мене порося, коза, кури. А ще чоловік діти й робота.

Так, я стала простою сільською жінкою. І не цураюся цього. А її навіть з грошима у себе більше бачити не хочу. Мама зараз в своїй квартирі в Чернігові, збирається повертатися у Францію. То щасливо мамі, а нам усім – миру й щастя в Україні.

Автор – Олена К.

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.

You cannot copy content of this page