fbpx
життєві історії
Приїхала наша рідня з Донеччини. Допомогли їм орендувати квартиру й облаштуватися у нас на Волині. Вони часто приходять у гості до  нашої оселі, а це розкритикували і забрали банку з квашеною капустою. Простота гостей мене так вразила. Вони й зараз не бідують, хоч і стали переселенцями, бо брат Колі програміст. З порога Оля помітила мої нові чоботи. Пішла на кухню, заглядаючи, що в мене є

Приїхала наша рідня з Донеччини, допомогли їм орендувати квартиру й облаштуватися у нас на Волині. Вони часто приходять у гості до  нашої оселі, а це розкритикували і забрали банку з квашеною капустою. Було-було, атакого ще не було!

Іноді родичі в гостях — гірші від стихійного лиха, це я вже на своєму досвіді переконалася. Простота гостей мене так вразила, що я не могла знайти потрібних слів.

Хочу розповісти зделеку. Ми із чоловіком у шлюбі вже 12 років. І я досі його обожнюю. Микола прекрасний і дбайливий чоловік, з яким мені надзвичайно пощастило. У нього є лише одна вада — його родичі. А саме його дорогий братик з сімейством.

У нього вже давно теж є своя сім’я: дружина та дитина. Жили вони точно не гірше за нас, та й зараз не бідують, хоч і стали переселенцями, бо брат Колі програміст, робота у нього віддалена і добре оплачувана.

У нас з чоловіком підростають двоє дітей, непогано заробляємо. Але й не шикуємо, намагаємось заощадити, щоб можна було щось найкраще купити для нас та дітей. Багато працюємо для цього.

Як я вже сказала, наскільки нам відомо, брат чоловіка Валера також отримує непогану зарплатню. Але це не заважає йому після переїзду в наше місто ходити до нас додому як на роботу.

І ось кілька днів тому він знову зателефонував до чоловіка і попередив, що вони з дружиною ввечері зазирнуть до нас. Я не сумнівалася, що вони знову прийдуть просити гроші. Так і сталося.

Дружина Валери не краща за нього. Така проста і безпардонна. З порога Оля помітила мої нові чоботи і почала розповідати мені, що нерозумно витрачати гроші на взуття, адже в мене і минула пара нічого, і час зараз не такий, щоб на дорогу взувачку витрачатися.

Це з ходу мене змусило аж підскочити. Ну яке її діло? Чоловік помітив, що я починаю закипати, тому одразу спитав, навіщо брат приїхав. І як ви вважаєте?

Правильно, їм знову потрібні гроші. Валера почав розповідати якісь казки про те, що в нього там справи, партнери, треба перекрити, за два тижні будуть гроші. Словом, нічого нового. Ольга, братова дружина, без запрошення пішла на кухню, заглядаючи, що в мене є.

І заявила:

– Ой, невістко, а капуста в тебе вже заквасилася? Я візьму з собою баночку, не вмію такої робити, а Валерчик любить. І заверни мені ще баночку твоїх солоних огірків. Такі вони добротні в тебе вийшли, так хрумтять.

У мене аж дар мови пропав від такої “простоти”. Мені не шкода, я завжди радо пригощаю гостей своїми закрутками. Але прийти і так безпардонно просити. Хіба це взагалі нормально?

Я мовчки набрала їй банку капусти, дістала огірки. Вона з радістю взяла їх. Але тут раптом почула, що мій чоловік не позичить їм грошей. Оля вмить підібгала губи і знову стала бурчати, що нічого на останні гроші чоботи купувати.

Мені вже було байдуже на її бурчання, аби якнайшвидше пішли з мого будинку. Але чоловік раптом скипів і сказав, щоб вони більше ніколи за грошима не приходили, раз не вміють спілкуватися по-людськи. І виставив їх за двері.

Звичайно, не хотілося так псувати стосунки з ріднею, адже вони втратили дім і багато пережили. Але, може, чоловік правильно вчинив, поставивши їх на місце. Бо вони так вилізуть на голову і ноги звісять. Так теж не можна. Що робити із такими родичами? Чи це у мене якісь завищені вимоги до людей?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.