Мама мого чоловіка пів року тому, ще коли я була при надії, приїхала жити до нас, бо у неї житло пошкоджене на Сумщині. Мені всього 23, звісно, я сподівалася, що допомагатиме з дитинкою! А вона по побаченням, уявіть.
Тому й забороняю свекрусі, якій 55 років, водитися з чоловіками, вона повинна допомагати мені з дитиною, я так вважаю.
Мене звуть Тоня. Мені лише 23 роки, але я вже відчула радість материнства. Три місяці тому у мене народилася донька. Я щаслива у шлюбі, у мене прекрасний чоловік.
Богдан гарно заробляє, він програміст. Модна нині професія дає можливість мені почуватися вільно у фінансовому плані. Як же це приємно, витрачати дитячі підгузки, не переймаючись тим, чи вистачить на них завтра грошей!
Материнство, це, звісно, чудово. Люблю проводити час із малям, гуляти з нею. Та що там казати, разом зі своєю донькою я роблю абсолютно всі справи! Часто ношу її в слінгу по квартирі, залишаю її саму в ліжечку зовсім ненадовго. Я присвятила всю себе нашому маленькому янголятку.
Єдине, що мене непокоїть, це поведінка мами Богдана, яка зараз приїхала до нас жити. Це її квартира за документами, вона їй колись від якоїсь самотньої тітки дісталася, а вже ремонт ми після весілля з Богданом власними силами й коштами зробили.
Отже, зараз живемо всі разом. Я, наша мала Клавдія, мій чоловік Богдан і свекруха. Мою свекруху звуть Ольга Станіславівна. Яка жінка! Їй 55 років.
Ольга Станіславівна через багато що пройшла у своєму житті, адже вона виховувала сина сама. Життя так склалося, що всі турботи з виховання Богдана лягли на її тендітні плечі. Вона тяжко працювала, намагалася зробити для мого чоловіка все, що могла. Це добра, чуйна людина, вона абсолютно безконфліктна, усміхнена, часто жартує.
Не приховую, що коли я виходила заміж за Богдана, я була горда тим, що в мене така свекруха. Не бурчлива старенька, а справжня подружка!
Зміни в поведінці Ольги Станіславівни я помітила лиш зараз. Наприклад, свекруха п’є чай на кухні, дивиться у віконце. Мрійливо закочує очі і видає: “Оленко, як би я теж хотіла малюка, від коханого чоловіка…”
Мене невимовно здивували ці її мрії вголос. Я була впевнена, що у свекрухи нікого немає. Вона за ці пів року у нас весь час за компом на віддаленій роботі, бігала до фітнес-клубу, відвідувала салони краси.
Ольга Станіславівна дуже багато робить вдома, завдяки цьому ми маємо чистоту і порядок і наготовлену їжу. Як вона все встигає? Напевно, у другої мами є кілька клонів, які допомагають їй у всіх турботах.
Коли моя донечка народилася, звичайно, я розраховувала на допомогу свекрухи Але ж вона раптом віддалилася! Все частіше Ольга Станіславівна почала кудись пропадати. Раніше вона повідомляла, що йде у гості до подружки. Тепер же вона таємниче мовчить, фарбується, вбирається, крутиться перед дзеркалом годину під супровід несамовитого плачу внучки.
Я займаюсь донькою зовсім сама, свекруха мені не допомагає! Не чіпляюся до неї з проханнями. Завжди поступлива, у таких випадках мама чоловіка дивиться на мене вовком. Кидає на мене пронизливий погляд і миттєво залишає квартиру.
У мене закралися думки, що мама Богдана знайшла якогось чоловіка і почала налагоджувати своє особисте життя. Вибрала для цього найнепідходящий момент! Вона мала стільки часу для цього раніше. Чому саме зараз?
Зараз, коли я годуюча мама, адже мені теж хочеться збігати в салон краси, щоб не втратити привабливість для свого чоловіка. Мені теж хочеться піти на фітнес, але немає можливості, нема з ким залишити маленьку.
Тільки зберусь про щось попросити Ольгу Станіславівну, а її вже й слід замело. Як це егоїстично! Вважаю, що у 55 років треба думати про онуків, а не намагатися встрибнути в останній вагон.
Молодість її, як не крути, пішла, якщо не вдалося раніше вийти заміж, створити міцну сім’ю, навіщо зараз витрачати на це сили? Адже шанс, що все складеться вдало, дуже малий. Всьому свій час.
Підкажіть, як переконати свекруху не займатися нісенітницями, як достукатися до неї? Бо Богдан взагалі не бажає цю тему з мамою піднімати, але й грошей на няню мені не виділяє.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
Недавні записи
- Я як дізналася, що той, ніби як зять, перетягнув мою сусідку Марту і її дочку в своє “коло”, ледь зі стільця не впала. Це ж як таке може бути, вони ж хрещені в нашій церкві? В мене ще було бажання Марті очі відкрити на того Марка в перші дні знайомства з Анною, але думаю, чого буду пхатися в чужу сім’ю. Тепер про це дуже шкодую. Можна ж було їх від цього вберегти. А тепер, хто його знає, чим все закінчиться
- За гроші, які мама висилала з Польщі, ми поробили все що можна було. В нас не хата, а лялечка. Мама останній раз як приїжджала, то рідний дім не впізнала. Ми і бруківку постелили і дах замінили, всюди ремонти сучасні, а на вулиці працював ландшафтний дизайнер. І я і брат вже працюємо, тому кожного разу просимо маму залишитися в Україні і відпочити нарешті від тих заробіток. Але та ні в яку. Все їй щось бракує. Тепер проблему в брату вона найшла. Хоча це смішно
- Вчора нас з сім’єю вперше за три роки покликала до себе в гості сестра. Накрила стіл із різних закусок, а це і канапки з червоною рибою, різні сири і ковбаски. Чоловік шашлик приготував на мангалі. Я трохи поїла а потім питаю: “Олеся, а щось і гарячих страв буде?” На що у відповідь почула: “Все що на столі, більше нічого”. Додому я їхала сильно засмучена, адже так жити не можна. Моя сестра вже не молода дівчина, а елементарно навіть гостей приймати не вміє
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя