fbpx
життєві історії
Приїхала жити до нас з Запоріжжя дочка, а у неї діти від різних тат. Мені за неї соромно, щиро кажучи. Сама я живу на Закарпатті у шлюбі понад 25 років. Ми тільки-но почали звикати до всього, як дочка заявляє, що з’їхала на орендовану квартиру. – Я при надії і їду до вас жити, тут небезпечно! Невже це ніяк не виправити і нам отак і жити тепер з такою дочкою?

Приїхала жити до нас з Запоріжжя дочка, а у неї діти від різних тат. Мені за неї соромно, щиро кажучи.

Сама я живу на Закарпатті у шлюбі понад 25 років. Ще юною дівчиною, я вірила в те, що кохання буває раз і назавжди. Зараз мені 50 років, і за цей час я жодного разу не подумала про розлучення.

Мені дуже пощастило, бо майже всі мої подруги встигли поміняти по кілька чоловіків. Прямо як рукавички. І, якщо чесно, я навіть пишаюся, що нам із чоловіком вдалося пройти через усі радощі та прикрощі разом.

У нас є доросла дочка Марина, яка вже не мешкала з нами багато років. Все дитинство та юність я намагалася стати прикладом для неї. Я виховувала її доброю, чуйною і розсудливою людиною. Показувала, яким має бути кохання.

Але дівчинка виросла, і ми перестали її впізнавати.

– Життя надто коротке, щоб витрачати його на серйозні стосунки та почуття, – повторювала донька.

Повторювала не лише на словах, а й у житті. За вдачею вона дуже влюблива, тому не раз обпалювалася.

Перше кохання дочка зустріла ще в університеті. Хлопець настільки закрутив їй голову, що вона вискочила за нього заміж і невдовзі народила першу дитину. Звісно, ​​про здобуття освіти вона й слухати не хотіла. Хоча ми неодноразово пропонували їй свою допомогу.

За кілька років шлюб доньки розвалився: чоловік знайшов іншу. На якийсь час вона переїхала назад до нас. Здавалося, що опритомніла, знайшла роботу, стала серйознішою. Але скоро Маринка зустріла завидного чоловіка, старшого за неї на 15 років. Знову ця іскра в очах, знову необдумані вчинки. Переїхала із синочком до нього в запоріжжя, вирішили не розписуватись. Так з’явилася друга дитина.

Нам із чоловіком було просто не по собі. А скільки разів ми просили її, щоб вони узаконили свої стосунки з Тимофієм! Марно. Дочка лише просила не лізти до її справ.

Та як тут не втручатися, якщо все валиться прямо на очах. Громадянський чоловік дочки поводився дуже дивно. То все чудово і спокійно, бо він звинувачує нашу дочку в тому, що в неї є син від першого шлюбу. Навіщо це робити?

Ми тільки-но почали звикати до всього, як дочка заявляє, що з’їхала на орендовану квартиру. Каже, мовляв, розійшлися, і повертатися вона не планує. Як виявилося, цього разу виною стала вона сама. Невірність занапастила стільки стосунків…

Дочка закрутила черговий роман із хлопцем, якого знала від сили місяць. А через якийсь час вона зателефонувала нам і приголомшила новиною: «Я при надії і їду до вас жити, тут небезпечно».

І приїхала, кужи ж її подіти? Мені соромно. Чесно, я навіть не знаю, як людям навкруги в очі дивитися.

Звісно, ​​я дуже люблю своїх онуків. Але всі вони від різних чоловіків… Мені здається, що це ненормально.

Донька запевняє, що в неї все чудово. Вона не працює і живе на аліменти та дитячі виплати. Нас із батьком уже давно не слухає. Як бути далі? Невже це ніяк не виправити і нам отак і жити тепер з такою дочкою?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.