fbpx
життєві історії
Приїхали ми сюди босі, без нічого, а виявилося, майже нічого й не треба. Прихистили нас у себе в маленькому карпатському селі на схилі гори у своїй хатині дідусь Лука і бабуся Валентина. – Ранок завжди треба починати з посмішки. На етикетці пляшки написано: “Посмішка”

Приїхали ми сюди босі, без нічого, а виявилося, майже нічого й не треба.

Прихистили нас у себе в маленькому карпатському селі на схилі гори у своїй хатині дідусь Лука і бабуся Валентина.

Це чудові люди похилого віку. Хазяйка, як усі її називають баба Валя, все робить з усмішкою, постійно наспівуючи собі щось веселе.

Її чоловік, Лука Якович, колоритний і бородатий, щоранку починає зі склянки домашнього червоного. При цьому він, хитро підморгуючи, показує мені на пляшку і примовляжє:

– Ранок завжди треба починати з посмішки.

На етикетці пляшки написано: “Посмішка”. Бабуся Валя ласкаво дивилася на чоловіка, хитає головою. Потім йде до своїх кіз, щоб повернутися до нас з теплим молочком.

Ніколи не думала, що козине молоко може бути таким смачним.

Навколо світило сонце, шкварчить яєчня на плиті, поруч хлюпається річечка і, здається, все навколо посміхається.

Усміхається навіть хазяйський кіт Васька: я раніше ніколи не бачила, щоб коти так усміхалися.

Попереду – довгий дітній день в сільських турботах.

От тільки б це все скоріше все закінчилося, і Юрко повернувся живим до мене й дітей…

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.