fbpx
життєві історії
– Радуйся, що взагалі тебе заміж взяли! – зітхає Ульянина мати. – У твоїй ситуації! Так йому, Кості твоєму, пaм’ятнuк потрібно поставити! Спасибі йому скажи! – Ну за що спасибі-то? В кінці кінців, ми сім’я, Костянтин знав, на що йшов, коли одружився

– Буває ж таке! – пліткують кумасі. – Не встигла розлучитися з одним, як тут же заміж вийшла вдруге, року не минуло! Це з трьома дітьми-то … Кому скажи – не повірять! За матеріалами

– Та вже, її новому чоловікові пам’ятник потрібно поставити! Треба ж, яке ярмо на себе звалив. Троє чужих, та ще свого наpoдили. Четвертого…

Чотири роки тому Уляна дійсно пережила розлучення, залишившись одна з трьома дітьми.

Старший на той момент ледь пішов в перший клас, молодшій дівчинці тільки виповнився рік. Багатодітний тато, колишній чоловік Уляни, яось раптом здувся під тягарем батьківства, і не придумав нічого кращого, як зібрати валізу і піти в нове, вільне життя, відкупившись від колишніх дітей копійчаними аліментами.

Звичайно, Уляні довелося нелегко, особливо на перших порах. Врятувало, напевно, те, що сумувати особливо було ніколи – потрібно було, засукавши рукава, терміново щось придумувати, братися за роботу, налагоджувати життя.

А буквально через кілька тижнів після розлучення Уляна зустріла Костянтина – дивно, багато років тому вони вчилися в одній школі, а тепер опинилися в одному будинку, тільки в різних під’їздах. Зовсім в іншому районі міста, не там, де живуть батьки і була школа. Пізнали одне одного випадково, розговорилися.

Костянтин запропонував допомогу, просто так, по-людськи – ну не рядова ситуація-то, жінка з трьома дітьми і без чоловіка. Уляна запросила його на чай.

Костя зайшов один раз, потім другий, третій, допоміг щось налагодити, притягнув пакети з супермаркету, збігав в аптеку, посидів з дитиною … Спілкування все міцніло, і якось так вийшло, що через півроку вже й жили разом, через два року сходили РАЦСу, а рік тому Уляна наpoдила Костянтину спільну дитину, четверту в сім’ї за рахунком…

І живуть ніби непогано, тільки от в різному темпі.

Уляна – як електровіник. Весь час робить кілька справ, крутиться як білка в колесі, на ній немовля, два підробітки, прибирання-готування і старші діти – робити нічого, треба все встигати, та ще й годувати сім’ю. Костянтин працює добу через троє. Робота у нього спокійна, неважка, є можливість вночі поспати, та й в інші години Костянтин НЕ завалений обов’язками. Само собою зрозуміло, платять за таку роботу теж небагато.

Гроші Костянтин віддає в сім’ю, але на ці гроші, м’яко кажучи, не розженешся.

Ну міг би хоча б змін побільше взяти, 6-7 діб в місяць працювати здоровому молодому чоловікові – як-то мало? Але Костянтин нароблятися на роботі зовсім не хоче.

– Життя – це не тільки робота! – міркує він.

Дома Костянтин теж не напружується. Сидить за компом. Ну, доглядає за дітьми, так – але без особливого завзяття. Звертає на них увагу тільки тоді, коли ситуація виходить з-під контролю: хтось впав, або побuвся, чи щось розлив. Ну посуд помиє, якщо сто раз нагадати. Нагодувати може всіх, якщо Уляна заздалегідь приготує – просто розігріти і розкласти їжу по тарілках, і це вже вважається подвигом. Пропилососити пару раз в тиждень – якщо буквально в руки сунути пилосос і з надривом у голосі ВИМАГАТИ зробити за день вже хоч щось…

Зробить швиденько, «на відвали», і назад в комп.

Загалом, звичайний чоловік, з лінню, таких тисячі.

Будь вони звичайною середньостатистичною сім’єю з однією дитиною, це не особливо впадало б в очі. Але в сім’ї з чотирма дітьми турбот і роботи на порядок більше. Одного посуду гора, а якщо ця гора росте цілий день… А взуття скільки, яке потрібно перемити! І прання кожен день, а то і два рази. І так у всьому – тільки встигай. Але ділити навпіл з дружиною тягар праць Костянтин якось не прагне.

І з одного боку, ніби як не зобов’язаний – заробляти на всіх, забезпечувати сім’ю, прибирати за всіма і так далі. Діти-то не його. На себе він заробляє, на памперси СВОЇЙ дитині – теж. Що ще потрібно?

– Радуйся, що взагалі тебе заміж взяли! – зітхає Ульянина мати. – У твоїй ситуації! Так йому, Кості твоєму, пaм’ятнuк потрібно поставити! Спасибі йому скажи!

Читайте також:ЛІКАРІ КІЛЬКА ГОДИН НАМАГАЛИСЯ ВРЯТУВАТИ МОЄ ЖИТТЯ І ЖИТТЯ МОЄЇ ДИТИНИ. Я ПРОКИНУЛАСЯ В ПАЛАТІ, НАВКОЛО НІКОГО НЕ БУЛО, Я ПОМАЦАЛА ЖИВІТ І ЗРОЗУМІЛА, ЩО ЖИВОТА У МЕНЕ ВЖЕ НЕМАЄ. Я ПОПРОСИЛА ПРИНЕСТИ МАЛЮКА. ЛІКАР МОВЧКИ ЗНИЗАЛА ПЛЕЧИМА І ПІШЛА… ТЕ ЩО БУЛО БOЛЯЧЕ, – ЦЕ НІЧОГО НЕ СКАЗАТИ. ЦЕ БУЛО ЖAХЛUВО, НАЧЕ ТЕБЕ ЗНИЩИЛИ, АЛЕ ТИ ЗАЛИШИЛАСЯ ЖИТИ

З іншого боку – звичайно, Уляні хочеться трохи більше допомоги, залучення, участі … В кінці кінців, вони сім’я, Костянтин знав, на що йшов, коли одружився. Ну за що спасибі-то? за те, що сидить, грає перед комп’ютером? Хіба може бути в одній сім’ї у дружини четверо дітей, а у чоловіка – одна?

Чи має Уляна право вимагати від чоловіка більш активної участі чоловіка в сімейних турботах?

Відправити його на підробіток або другу роботу?

Завантажити домашніми обов’язками, поставити йому догляд за старшими дітьми – Костя до них відноситься непогано, але тим не менш, не всиновлював?

Що скажете?

Фото ілюстративне, з відкритих джерел

facebook