fbpx
життєві історії
Раніше для мене спілкуватися з мамою Роми, яка жила в меленькому приморському селищі під Одесою, було одне задоволення. Але зараз Марта Вадимівна переїхала до нас і все змінилося. Вона сказала нічого, хай біжить водичка, ну зрозуміло, не їй же платити – ми з неї ні копійки на комунальні не беремо, Рома вважає це недопустимо

Побралися ми з Романом шість років тому, виховуємо синочка. Свекруха Марта Вадимівна наш шлюб підтримувала, по-доброму до мене ставиться. І раніше для мене спілкуватися з мамою Роми, яка жила в меленькому приморському селищі під Одесою, було одне задоволення. Ми до неї їхдила в гості у відпустки чи на свята і все завжди було чудово.

Але зараз Марта Вадимівна переїхала до нас і все змінилося. Сталося це півтора місяця тому.

Поступово почалися зауваження щодо побутової частини нашого з Романом життя. До цього вона, мабуть, теж була чимось незадоволена, але  коли просто приїздила в гості, то просто стримувалася і мовчала. Ну а зараз, коли ми всі під одним дахом щодня, почала говорити.

До слова, половину суми на квартиру вона нам свого часу дала, але ми за два роки все повернули. Та Марта Васильвна, як з усього видно. воліє про це забути і вважає себе напівгосподинею у нашій оселі.

Вона перехопила кухню, але я допомогаю, коли вільна. я працюю віддалено, 6-7 годин за компом, але ж раніше все встигала й сама і мої чоловіки – син і коханий – не скаржилися. Свекруха ж мені постійно каже, що краплі падають на підлогу з моїх рук, підлога зіпсується, що я незграбна і все роблю поспіхом, тяп-ляп і на скору руку. А я просто не люблю заморочуватися. завжди готувала прості страви, які не забирають багато сил і часу. Голубці там, зрази, вареники – це не моє, краще купимо напівфабрикати, якщо вже дуже захочеться.

Зауваження на мою адресу сипляться з мами Романа як з повної чаші. Посуд, щоб ви розуміли, перш ніж поставити, на рушник, на якому він підсихає, прямо в процесі миття треба протирати. Але вода ж біжить, поки я це робитиму, про що я і сказала їй. Вона сказала нічого, хай біжить водичка, ну зрозуміло, не їй же платити – ми з неї ні копійки на комунальні не беремо, Рома вважає це недопустимо.

Я відкриваю холодильник – мені роблять зауваження, щоби довго відкритим не залишала. Коли забуваю, де щось лежить, мені кажуть, що як так, що я за господитня. Ну і так далі. Я відчуваю постійну напругу.

Ще приклад: я пересипала гречку, пакет від крупи залишився на столі. Але я пересипала з однієї чашки до іншої, відмірювала кількість склянок. У цей час мені вже зауважують, що пакет від гречки я не викинула. Я пакет викинула, але в результаті виявилося, що багато крупи, і довелося брати новий пакет.

Я й сама знаю, що господиня з мене не дуже, але всіх нас це влаштовує. Якщо чесно, мені здається, що деякі люди просто ускладнюють собі та іншим життя, звертаючи увагу на такі дрібниці.

Щиро кажучи, я навіть не знаю, як порозумітися зі свекрухою, і при цьому не конфліктувати і не втягувати у це Романа. Адже жити нам таким складом ще не відомо, скільки.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.