Хочу поділитися з вами своєю ситуацією в житті, а заразом і попросити поради. Справа в тому, що я зараз у декреті. До весілля ми з майбутнім чоловіком довго зустрічалися. Я закохалася в Сашка, а він у мене.
Наші стосунки були дуже піднесеними. Я дивилася на інші пари і бачила, що вони й близько не дотягують до нашого рівня взаємин: вони обманювали, використовували одне одного, ще щось подібне. Ми ж з Сашком були абсолютно чесні між собою.
Тому коли коханий зробив мені пропозицію, я, не вагаючись, відповіла “Так”. На той час ми вже обоє працювали. Я заробляла трохи менше від чоловіка, але не суттєво, і на життя нам цілком вистачало.
Ще перед весіллям, коли ми почали жити разом, у нас з Олександром був договір: витрати ділимо навпіл. У відсотковому співвідношенні, звісно. Адже, повторюся, я заробляла трохи менше.
Сімейне життя мене повністю влаштовувало. Ми і до мого заміжжя жили непогано, і особливої різниці я не помітила. Рівно доти, доки не дізналася, що стану мамою.
Я пішла в декрет, грошей поменшало, і чоловіка це конкретно змінило. Якщо раніше ми все вирішували разом, то тепер він уявив себе господарем нашого життя. Я намагалася не звертати на це увагу, адже всі мої думки сфокусувалися на появі дитини.
Але після народження донечки стало ще гірше. Я розраховувала, що побуду дома з малечею досить довго, адже як мінімум у перший рік ми маємо бути нерозлучні. Образ, вигляд і навіть запах матері дуже важливі для дітей у цьому віці, хіба це не так?
Ось тільки чоловік думає інакше. Він вимагає, щоб я повернулася на роботу, а Улянку, якій зараз 7 місяців, ми віддамо на виховання свекрусі, його мамі, яка вже на пенсії. Оскільки, мовляв, сімейний бюджет тріщить по швах і треба терміново щось із цим робити.
А я не хочу на роботу. Хочу довше побути з донечкою поруч. Та й від присутності свекрухи у нашій квартирі я, чесно кажучи, не в захваті. Не думаю що це гарна ідея. І справа тут зовсім не в лінощах. Просто я не готова залишити свою маленьку донечку чужій людині.
Що мені робити у цій ситуації? Я навіть не думала, що чоловік колись дорікатиме мені з приводу грошей. А якщо зі мною трапиться щось, він що, відмовиться нас забезпечувати? І це як, нормально взагалі? Може, хапати дитину та й тікати від цієї родини подалі?
Фото – авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.