Раз Боженька не дає нам діточок, значить так і треба, – заспокоював мене Євген. Але моя наполегливість не давала спокою. Після стількох почутих: “Ні, ви не зможете стати батьками!”, я все рівно знаходила в собі сили ставати, і йти далі. Таким чином я і потрапила до баби Юстини, що проживала в маленькому селі сусідньої області. – Йди додому і чекай, – сказала вона, коли я в п’ятий раз до неї приїхала

Раз Боженька не дає нам діточок, значить так і треба, – заспокоював мене Євген. Але моя наполегливість не давала спокою. Після стількох почутих: “Ні, ви не зможете стати батьками!”, я все рівно знаходила в собі сили ставати, і йти далі. Таким чином я і потрапила до баби Юстини, що проживала в маленькому селі сусідньої області. – Йди додому і чекай, – сказала вона, коли я в п’ятий раз до неї приїхала.

Моє життя мало чим відрізняється від життя інших дівчат. Народилася я в звичайній родині, пішла в садок, потім в школу, університет. Через пару років після закінчення університету зустріла свого чоловіка. Закохалися один в одного, зустрічалися, а потім Євген зробив мені пропозицію. Ми стали сім’єю.

Ми з чоловіком дуже мріяли про дитину, але все ніяк не виходило. Проходили безліч обстежень, лікувалися. В результаті лікарі сказали, що я взагалі не зможу ніколи мати дітей. Не пам’ятаю, скільки днів я тоді проплакала. Я ж розуміла, що ніякий чоловік не захоче жити з жінкою, яка не може подарувати йому дітей. Думала, що Євген подасть на розлучення, але ні, він сказав, що мене не кине, що дуже любить. Раз Бог не дав нам дітей, принаймні ми є у один одного – так і проживемо.

Але я не з тих жінок, які здаються. Одна подруга розповіла мені про бабцю, яка допомагає таким парам, як ми. Їй потрібно буде оплатити звичайними продуктами харчування. Ну і поїздивши до неї декілька разів у нас з Євгеном все вийде. Я, звичайно, поставилася скептично до всього цього, але вирішила спробувати. А раптом вийде.

Їздила я до цієї бабки п’ять разів. У кінцевому результаті вона мені сказала, що незабаром буде у мене малюк.

– Йди додому і чекай.

Я й подумати не могла, що це стане правдою. Через кілька тижнів мені стало погано, а тест показав, що я при надії. Моїй радості і радості Євгена не було меж – ми були настільки щасливі.

Через дев’ять місяців ми стали батьками здорової дівчинки, яку назвали в честь цієї бабусі – Юстинкою.

Ось таке в нас трапилось чудо. Ніколи не здавайтеся, все у ваших руках, ну і Господа, звичайно.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!