fbpx
життєві історії
Ресторан на весілля вже був замовлений, меню обговорене. Я дні рахувала, до найчудовішого дня – весілля єдиного сина. А тут ось такі новини. В мене слів немає, одні емоції. Я зателефонувала йому. Бесіда була сама звичайна. Розказувала Данилу, про свою подругу, що вона на море зібралася, мене кликала, але я ж відмовилася – весілля. А він мені такий: “Мам, не треба було відмовлятись. Нічого не буде. Хоч ти була б щаслива

Ресторан на весілля вже був замовлений, меню обговорене. Я дні рахувала, до найчудовішого дня – весілля єдиного сина. А тут ось такі новини. В мене слів немає, одні емоції. Я зателефонувала йому. Бесіда була сама звичайна. Розказувала Данилу, про свою подругу, що вона на море зібралася, мене кликала, але я ж відмовилася – весілля. А він мені такий: “Мам, не треба було відмовлятись. Нічого не буде. Хоч ти була б щаслива.

У мого сина весілля вже на носі було. Лише кілька тижнів залишалося до нього! — зі сльозами на очах розповідає Ольга Яківна. — Все гаразд було, вже й ресторан замовили, і меню узгодили. Звичайно ж, ніхто не стане нам грошей повертати. Хоча тут справа не в грошах – адже життя сина руйнується! Наречена вже на шостому місяці. Така гарна, добра, не дуже молода, симпатична…

Сину Ольги Яківни, Данилу, 33 роки. І він є завидним нареченим: успішний, освічений, гарний. Вже давно працює юристом у добрій компанії. Зміг купити автівку та квартиру, завжди готовий вирушити хоч на край світу, навіть готує чудово, спортсмен, музичну школу закінчив.

Жіночою увагою він ніколи не був обділений. Тільки зв’язувати себе шлюбом він не поспішав. А коли кілька років тому зустрів Лесю, то навіть мати зрозуміла, що вона стане прекрасною дружиною її синові. Леся була до душі Ользі Яківні, до того ж коли син її порадував майбутнім весіллям, оскільки Леся носила її онука чи онучку.

– Так що сталося, Ольго Яківно, чому весілля скасовується? Що трапилося?

Та я й сама нічого не можу зрозуміти. Ось що в них могло статися такого! Ніхто не зізнається. І дізналася я про це випадково. Зателефонувала синові з якогось рядового питання, повідомила йому, що тітка Ніна, моя подружка, на море зібралася і мене кликала з собою, але я відмовилася, тому що в мене син одружується. То він мені й видав — каже, щоб я поїхала, бо весіллю не бути!

Нічого собі! Ось це несподіванка.

Я спершу подумала, що він жартує. Кажу йому, щоб він не смів так жартувати. Виклик скинула. Але зерно сумніву він у моїй душі просіяв. Вирішила зателефонувати Лесі. І за тоном її голосу зрозуміла, що щось сталося. Я у неї питаю, де вона, хотіла приїхати до них. А вона сказала, що вдома у себе. Точніше, у батьків. І приїжджати не треба до них.

Зрозуміло, що я поїхала негайно до сина.

– Мамо, та що ти до мене пристала зі своїми запитаннями. Тобі то що. Ну, сталося так сталося. Яке ти маєш до цього відношення? — стомленим голосом запитує Данило. – просто прийми це до уваги – весілля скасовується.

– Стривай, а як же малюк? — не вгамувалася мати.

– Дитина – інша справа. Коли вона з’явиться, ми зробимо аналіз. А потім все залежатиме від результату. Якщо вона моя, то я відсуджу її в Лесі. Бо я хочу сам її виховувати. Враховуючи те, яка в нього мати.

– Яка така?

– Мамо, я не хочу про це говорити – це наша особиста справа.

Ти взагалі у своєму розумі? Що означає забрати дитину у матері? Хто тобі її віддасть?

– Мамо, ти забула, мабуть, що я юристом працюю і знаю закони. І друзів у мене у юриспруденції багато. Отже, все я влаштую. Деякі з них якраз у судах супроводжують подібні справи. І вони їх обов’язково виграють. Я вже проконсультувався. Запитав, які будуть потрібні довідки. Тож із цим якраз проблем не буде.

Поїхала Ольга Яківна до своєї майбутньої невістки.

Вона майже не дивилася на мене — весь час плакала. – Розповідає про свою зустріч Ольга Яківна. — Спершу спробувала з’ясувати, що я знаю про їхню ситуацію. А коли до неї дійшло, що мені нічого не відомо, видихнула. Зробила вигляд, що нічого не зрозуміла, чому Данило ні з того, ні з цього, вирішивши скасувати їхнє весілля. Переживає, щоб він у неї дитину не відібрав.

– Так ви справді думаєте, що Данило серйозно в неї дитину забере?

– Найімовірніше, так і буде. Я його намагалася переконати, але він лише відмахується від мене. Каже, щоб не лізла не у свою справу. Адже якщо це його дитина, то вона житиме з ним та з нянею.

Одному Богу відомо, що далі буде. Дуже надіюсь, що все ж Господь змилостивиться і все в нас буде добре!

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!