fbpx

Рідна мама мого Василя живе “на повну”. Вона вдруге вийшла заміж за бізнесмена, і тепер просто в грошах купається. Любов Петрівна раз у раз їздить на відпочинок. То за кордон, то в Трускавець, то ще кудись вибереться. І все б нічого, якби рідний її син, і я в тому числі, не бідували. – Я нічого вам не винна. Самі вирішуйте свої сімейні труднощі. – Ага, вирішиш тут! Я виросла без батьків. Родичі трохи допомагають, але цього дуже мало

Рідна мама мого Василя живе “на повну”. Вона вдруге вийшла заміж за бізнесмена, і тепер просто в грошах купається. Любов Петрівна раз у раз їздить на відпочинок. То за кордон, то в Трускавець, то ще кудись вибереться. І все б нічого, якби рідний її син, і я в тому числі, не бідували. – Я нічого вам не винна. Самі вирішуйте свої сімейні труднощі. – Ага, вирішиш тут! Я виросла без батьків. Родичі трохи допомагають, але цього дуже мало.

Хочу розділити з вам те, що накипіло на душі за багато років. У мого цивільного чоловіка дуже багаті і батьки і родичі. У кожного є нерухомості, є автомобілі, їздять на курорт і інші принади життя. При цьому живемо ми в моїй однокімнатній квартирі. У квартирі потрібен капітальний ремонт, але грошей постійно не вистачає.

Моя мама пішла з життя, батько покинув нас, коли я ще навіть не з’явилася на світ. Тобто мені допомагають тільки далекі родичі іноді, плюс я отримую компенсацію за маму.

Ми дуже молода сім’я. В принципі почали жити разом спочатку. Жили з його батьками і родичами, які теж дуже багаті, при цьому часто мене потурали, що мало продуктів купую, мало допомагаю і т.д. Мені було дуже важко там жити. Василь теж не підтримував, оскільки говорив, мовляв, ну ми ж на їх території живемо, повинні слухати їх і не сперечатися.

Я згодна, я готова була робити все, що скажуть, але мені в обличчя тільки посміхалися і говорили, що все добре і нічого не потрібно, а через 5 хвилин Василю висловлювали яка я погана. Я намагалася з усіх сил, але мені було важко в чужому будинку з чужими людьми, коли ніхто нормально нічого не може пояснити, підтримати, поговорити.

Свекруха одного разу сказала моєму чоловіку, коли він хотів взяти з холодильника сосиски, мовляв, ти їх не купував, ти їх не їстимеш. Для мене це було неабияке здивування, у нас просто в родині такого ніколи не було. При тому, що мати його ні дня не працювала в житті, а у неї просто дуже багатий чоловік і їй при цьому було шкода сосиски для власного сина.

Ні, ми не сиділи у них на шиї. Так, можливо не завжди виходило купувати м’ясо, як вони звикли завжди дуже багато і добре харчуватися. У мене просто не було таких грошей утримувати сім’ю з 5 осіб дорослих, але і сидіти на шиї, не сиділи, продукти ні від кого не ховали і не дивилися, хто там і що з’їв. Загалом, було дуже погано все.

Потім я поїхала все-таки до себе додому, і Василь приїхав до мене. І ось все, що ми маємо це квартира моя, чоловік в неї по суті нічого не купив, не вклав, повний нуль. Мої родичі дали гроші на невеликі поліпшення в квартирі і хочуть подарувати нову техніку в будинок, яка вже своє відпрацювала. Вони живуть непогано, але це не мої батьки, це моя тітка, двоюрідні сестра і брат.

Я теж сама намагаюся зі своїх грошей щось робити в квартирі. З боку його родичів і батьків повний ігнор. Тобто, наприклад, весілля у нас не було, і якщо розпишемось, весілля теж не потрібне. Але живемо то ми разом вже 6 років, і можна було б хоча б як молодій сім’ї на весілля дарують подарунки, нам щось подарувати, допомогти з облаштуванням. Тим більше що можливість фінансова є величезна.

У мене таке відчуття, що його мати і інші родичі тільки раді, що вони його спровадили сюди і позбулися від нього. Я б зрозуміла, якби вони нам на новосілля дали гроші на ремонт, наприклад, або купили щось в будинок і більше не допомагали. Мені так то і не потрібно нічого більше. А виходить, що і квартира з мене і техніка і ремонт повинні бути.

При цьому його мама ще та людина. Коли їй потрібна допомога, я і чоловік повинні бути біля її ніг, навіть зараз, коли ми не живемо з нею. Вона роз’їжджає на відпочинок, оздоровлюється місяцями, а я сиджу з її молодшою ​​дитиною, чоловік їздить і годує живність кожен день, а вона потім приїжджає з курорту і розповідає, що ми щось не так робили і слова подяки я ще ні разу не чула.

При цьому, коли ми раз у кілька років, якщо про щось попросимо, вона каже, щоб самі розбиралися. Або коли з чоловіком лаюся, прошу її з ним поговорити, вона теж саме говорить, щоб самі розбиралися. Хоча сама могла раніше по годині скаржитися на свого чоловіка і всі повинні були слухати підтримувати її.

При цьому зараз, коли вже з ним помирилася, їй ніхто не потрібен став, говорить нам, що життя прекрасне, їде на відпочинок, а ми після своєї роботи бігаємо по її справах в +30 спеки в задушливому місті, тому що у нас тут з нашими зарплатами можна тільки мріяти про відпочинок. Хоча Василь вважає, що все нормально, але іноді говорить, що просто так було все життя і його мати любить і живе тільки для себе, а на нього їй завжди було байдуже.

Батько рідний взагалі з ним майже не спілкується, виховує також другу дитину, а на сина, мого чоловіка, йому також все одно.

Чи справедливе таке відношення, і як бути? Гаразд, на батька його мені все одно, він у нас нічого не просить, ми від нього нічого не чекаємо, він навіть не спілкується з нами. Наче й немає його. А ось мати дуже дивна, телефонує майже кожен день, капає на мозок, кличе вічно в гості і там розповідає, як у неї все добре, що ще гірше стає. Я вже перестала до неї їздити, набридло. Але Василь то продовжує з нею спілкуватися, бігати по першому заклику. А мене вона просто дратує.

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page