fbpx

Рідна сестра заявляла: – Мій чоловік одружився зі мною, а не на моїй родині. Він не зобов’язаний вас забезпечувати і вам допомагати, якщо тільки сам не захоче. А просити його про це я не буду!

У моєї подруги Лізи не стало чоловіка, одна з дитиною вона залишилася. Є у неї рідня, звичайно, але там такі родичі – гірше ворогів. Почула, як сестра її бідкається, коли прощалася з братом. Почуте обурило мене просто до глибини душі.

Насилу стрималася, щоб її щось не ляпнути. Ось як ця мадам Лізу, сестру власну, «підтримала»:

– Ой, Лізка ще при чоловікові нам допомагати не хотіла. Задерши носа, заявляла:

– Мій чоловік одружився зі мною, а не на моїй родині. Він не зобов’язаний вас забезпечувати і вам допомагати, якщо тільки сам не захоче. А просити його про це я не буду.

Могла б і нашептати вночі, що мовляв так і так, сестричці квартирку б та мамі ремонтік невеликий.

Сама машину щороку змінювала, а старі на продаж. Звичайно, сестрі адже не потрібна машина, куди їй їздити? Я їй тихенько натякала:

– Машину б мені, я навіть на не нову згодна. Доньку б в садок возила, маму в поліклініку. Де машину взяти, не підкажеш?

А Лізка мені відповідала:

– Ну, автокредит візьми. Або накопичити, так навіть краще буде, відсотки платити не доведеться.

Добре іншим поради давати про накопичення, якщо у тебе є коханець багатий і варто тільки пальчиком ткнути, відразу все купить.

У чоловіка сестри, крім будинку в якому вони жили, ще 3 квартири у власності було. Ми з мамою подумали і вирішили: а не жирно їм на двох нерухомості залишилося? Зараз то не відмовить, куди їм стільки?

А ось коли Лізкін чоловік ще живий був, намовила я маму, щоб вона акуратно у неї квартиру для мене випросила. Так вона власній матері нахамила:

– Була у неї квартира – та, що від тата нам обом повинна була залишитися. Де вона? Ось те ж бо й воно. Чому я спадщина свою дитину позбавляти повинна?

А я що? Винна чи, що мій чоловік ігроман виявився? Довелося продати квартиру, з боргами його розрахуватися. Обіцяв мені іншу купити і пропав. Немає в цьому моєї провини. А то, що від тата квартира тільки мені дісталася, а Лізка сама в права спадщини не вступила.

Ми з мамою просто забули їй про батька повідомити. Вона як дізналася, одразу примчала, насварила нас, як школярок. Заявила, що не по людськи ми поступили. А з іншого боку, навіщо їй частка в квартирі на відшибі, якщо у неї свого добра навалом? Всі вони, багаті, такі: нахапати б та побільше.

Просила у Лізки лікарню мені оплатити, зі збільшення… Не просто так, звичайно, в подарунок на день народження. Дивишся, після лікарні і тата б нового для дочки знайшла. А вона як давай з мене сміятися:

– Тобі це не допоможе, в твоєму випадку тільки книги врятують. І то – не факт.

Я з нею разом посміялася, а мама мені потім тільки сказала, що Лізка мене так, по хитрому обізвала.

А якось вона зі мною взагалі рік не розмовляла. Приїхали ми на день народження Лізкіного сина та залишилися на пару днів, погостювати. Вона в салон поїхала, свої 3 волосинки укладати. А я подумала – чим я гірша?

Одяглася та пішла до чоловіка її грошей попросити. Він мене мало того, що вигнав, так ще й дружині своїй розповів, що я до нього приставала. Лізка мене вигнала тоді, прямо з моєю донькою на руках. А адже це міг би бути мій будинок, якби її чоловік хоч трохи розбирався в жінках. Я їй так і сказала наостанок:

– Ти б бачила, як на мене твій чоловік дивився.

А вона мені:

– Бачила. Як на божевільну.

Шкода його, класний мужик був, все при ньому: красивий, багатий. За такого і заміж добре. Пощастило Лізці. Та тільки, що не допросишся у неї нічого – аж надто жадібна. Ось така сестра у мене – як сир у маслі катається, а власної сім’ї допомогти не хоче.

Ось чесне слово, я б на місці Лізи, гнала таку рідню поганою мітлою куди подалі. Як вона їх терпить? Ще й спілкується після всього, що їй сестра зробила?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page