Рідна сестра зі мною не розмовляє, бо мій Назарко вступив до омріяного вузу, а її Дмитрик – ні. Христина і слухати не хоче, що більше року ми докладали великих зусиль, щоб потрапити туди. В той час, як впевнений в собі Дмитро “бив байдики”. Якось я з цим вже й змирилася. Але недавно приїжджаю до мами в село, а вона мені каже, що Христя кожен день їй дзвонить і питає, чи ще мого сина не відчислили.
Моя сестра з самої юності постійно заздрила мені. Завжди звинувачувала мене, що успіх сам до мене прилипає. Хоч я і старша від неї на два роки, та першою стала на рушничок щастя Христина, так звати мою сестру.
Невдовзі в неї народилась донечка – Анастасійкою назвали. Потім і я зустріла свого Павла і ми створили сім’ю.
Коли я чекала на свого первістка, Христина вже тоді ходила при надії вдруге. Я так раділа з того приводу, що наші діти будуть однолітками, що їм буде весело разом підростати.
Так і було, у обох у нас народились синочки. Христя народила Дмитрика на два місяці швидше за мене, а я свого назвала Назарчиком.
Так і зростали наші хлопці разом. Відвідували один садочок, а пізніше і один клас у школі. Любилися між собою, у них були справжні братські відносини, не порівняти тих, які були між нами колись із сестрою.
Хлопці повиростали і вже після восьмого класу, ми вирішили давати їх вчитися в один із найкращих ліцеїв, нашого міста. Та щоб туди вступити, мій Назарій готувався цілий рік, а от Дмитро був впевнений в собі і говорив, що він вступить без всяких підготовок.
Так, звісно, обидвоє наших хлопців вчилися гарно в школі, завжди радували мене і сестру гарними табелями.
Та сталось так, що мій Назарко вступив, а Дмитрика не було у списках тих, хто поступив. Вперше я була в такому ступорі. Не знала, чи маю радіти за свою дитину, чи підбадьорювати сина сестри.
Та сестра наче скаженіла того дня, почала звинувачувати мене в несправедливості, що я купила сину місце, адже він не міг краще знати за Дмитра.
А потім і взагалі перестала зі мною спілкуватись. Постійно телефонує мамі і питає, чи ще не вичислили мого Назара. Що своєму сину вона забезпечить краще майбутнє, і ми всі це ще побачимо.
Дуже важко я пережила цей день, як і цей місяць загалом.
Важко зрозуміти таку поведінку моєї сестри.
Як до неї достукатись? Хочу їй пояснити, що між нашими дітьми немає ніяких змагань, як і немає хто кращий.
Кожен із них особистість і у кожного свій шлях у житті. Я щиро вірю, що зможу достукатись до своєї сестри.
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Передрук заборонено!