fbpx
життєві історії
Рідні, і мої, і Сашка, тепер не розмовляють зі мною, вже тиждень. Я відмінила весілля за три дні до дати, все було підготовлено і сплановано, гості запрошені

Ми з Сашком прозустрічалися майже три роки. Познайомилися в університеті, я була на останньому курсі, а він навчався на другому. Сашко – на три роки молодший за мене. Але це не стало на заваді коханню. Він зцілив мене від попередніх відносин і важкого розриву, показав, що таке щастя…

Скільки ж всього у нас було хорошого, неймовірного, світлого!..

Я. закінчивши університет, влаштувалася на роботу, а він ще вчився. Ми зняли квартиру, стали жити разом.

Так сталося, що я навчилася добре заробляти в інтернеті, в Інстаграмі. Стала популярним у нашому місті блогером, рекламувала все, що тільки можна, навчилася фотографувати-знімати-монтувати, це стало мою професією. Своє особисте життя, наше з Сашком, я теж знімала й викладала в мережу, за нами стежили мої підписники, збільшуючи таким чином мій заробіток.

Скоро робота блогера почала забирати більше часу, але й приносити дійсно хороший дохід. Тому я пішла зі своєї паралельної роботи в школі і робота в інтернеті стала моєю професією і основною діяльністю.

Сашко це все розумів, підтримував мене, допомагав знімати, фотографувати. Пишався, що в нього така популярна дівчина. А от його мамі моя робота не подобалася, і вона мені не раз про це говорила. Не подобалося їй те, що я показую іншим дуже багато особистого, але це невід’ємна складова такої роботи, запорука успішності блогера. Для мене було головним, що мої погляди розділяє коханий.

До того ж, завдяки саме моїм грошам ми знімали житло, зробили в квартирці ремонт, їздили відпочивати…

Сашко це розумів, сам же поки що не працював, а навчався. Я все фінансове забезпечення нашої пари взяла на себе. Зізнаюся, іноді це мене дратувало і не зовсім влаштовувало, але все інше у нас було прекрасно.

Пропозицію Сашко зробив мені минулої осені у Венеції… Ніколи не забуду той день, найпрекрасніший поки що в цілому моєму житті…

Потім, взимку, ми разом з Сашком і моїми батьками злітали на море, чудово відпочили.

А вже літом почали планувати наше весілля. Готувалися ретельно, обирали ресторан, локації для фотосесії, вбрання… Підготовка йпланування захопили нас, нам хотілося, щоб це було приголомшливо, феєрично й незабутньо…

Дата наближалася, вже запрошені гості, замовлене меню в ресторані, шикарний готельний номер для нашої першої сімейної ночі… Ми з Сашком сяяли від щастя.

Але за три дня до весілля я його скасувала і ми з Сашком розлучилися…

Я ще сама не пережила це все. Дуже важко… В останній момент, в ці передвесільні дні я відчула, що не розумію, що я насправді відчуваю до Сашка… Три роки я була впевнена, що безмежно кохаю, а тут… Сумніви накрили мене величезними штормовими хвилями… Дивилася на нього, прислухалася до себе і… розуміла, що… не хочу старіти разом з ним, не знаю, чи зможу кохати його все життя. Бути відданою саме йому… Всі складнощі, які в нас були і про які ніхто, крім нас, не знав, перетворилися з дріб’язкових на великі і серйозні…

***

Я намагаюся жити далі, зустрічатися з друзями, повернутися до свого звичного режиму, звикнути до порожнечі в квартирі… Схудла на 8 кілограм.

Та якось воно буде, ми молоді, в обох ще все попереду… Але – не разом одне з одним…

Рідні, і мої, і, зрозуміло, Сашка, тепер не розмовляють зі мною, вже тиждень. Зляться, що дотягла до останнього моменту, що не розібралася в собі раніше. Я їх розумію…

Але як є, так вже є. Ми з Сашком часто розмовляємо по телефону, намагаємося підтримати, заспокоїти одне одного. Виходить поки що не дуже… Але час, кажуть, лікує. Дуже на це сподіваюся…

Автор – Олена М.

Спеціально для Ibilingua.com.

Передрук без згоди автора суворо заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook