Рік ми з чоловіком збирали гроші на відпустку. Хотіли залишити дітей з бабусею і відпочити удвох. Думаєте, я відпочину в цьому році? Ні. Чоловік, в компанії своєї мами полетів за кордон.
Як я це допустила цю поїздку? Просто: в самий останній момент виявилося, що я втратила закордонний паспорт.
Як справа була:
Нещодавно свекруху кинув черговий коханець і вона, вся в розпачі, захотіла розвіятися. А чоловік мав дурість при матері ляпнути про відпочинок та швиденько синові голову і запаморочила:
– Твоя мама жодного разу в житті ніде не була. У молодості – можливості не було, адже я про тебе піклувалася. Зараз ось братика твого виховую. Так і світ не побачу. Пощастило дружині твоїй – хороший чоловік у неї: і на відпочинок звозить, і все що вона захоче-купить. А я? Кому я потрібна?
– Мамо, з’їздити ще. Які твої роки?
– А ви путівки купили вже? А то у мене знайома в турфірмі працює, може знижку зробити, – запропонувала свекруха.
Приймати допомогу від матері чоловіка – собі дорожче, чесне слово. Але мій чоловік думав по-іншому. Він з радістю вхопився за цю міфічну можливість заощадити.
А через пару днів після цієї розмови, свекруха навідалася до нас в гості, що було дуже рідкісною подією. Попивши чаю, вона майже відразу пішла. І приходила вона зовсім не дарма – про те, що це вона вкрала мій закордонний паспорт, я дізналася не одразу.
Путівки були заброньовані. І чого такому хорошому туру пропадати? Чоловік вирішив поїхати зі своєю матір’ю. Ми з’їздили в офіс і переоформили путівку на свекруху. Потім мати чоловіка привезла мені свого сина зі словами:
– Я з твоїм старшим сиділа, поки ти в лікарні була. Тепер твоя черга.
Молодшому братові чоловіка 12 років. У нас двоє своїх – я в другому декреті. Два тижні, поки вони там будуть відпочивати, я повинна була сидіти з братом чоловіка. У мене ж немає своїх турбот і клопоту. Причому, мене навіть не запитали – потрібен мені тут цей хлопчик чи ні.
Розбираючи речі цю дитину, в кишені штанів я знайшла свій паспорт. Влаштувавши допит брата мого чоловіка, я прийшла в лють: свекруха дала мій документ своїй дитині і попросила його непомітно кудись підкинути.
Я подзвонила чоловіку і здала йому мати з потрохами, що моя втрата – її рук справа. Я зажадала щоб вони негайно повернулися додому.
– Ну що зараз вдіяти? Відпочинемо та повернемося, все оплачено адже. Я поговорю з мамою, не переживай, – сказав чоловік.
– У сенсі, поговориш? Ти ще пальчиком їй погрози! Негайно повертайтеся! Плювати мені, що все оплачено! Вона вкрала мій відпочинок! Нахабно просто взяла і вкрала! – обурення захлеснуло мене з головою.
Почувши про що ми розмовляємо, свекруха почала кричати. Голос верескливу свекруху чула навіть я:
– Дружина – не родич! Я – твоя сім’я. І я маю право відпочити зі своїм сином! За що цю по курортам возити? Ось я тебе народила, виростила! А вона тільки вдома на дивані валяється, нічого не робить!
Я кинула трубку. Раз чоловік не хоче їхати додому, то і немає у нього більше вдома!
Сидіти з дитиною свекрухи я не буду! Після такого недбалого вчинку з її боку.
Я зателефонувала чоловікові свекрухи молодшого сина і поставила його перед фактом: або він забирає свою дитину, або я відведу його в поліцію як кинутого. Вже через годину цей злющий мужик забрав свого сина.
Телефон я відключила, речі чоловіка зібрала. Нехай відпочиває там з матусею, нехай. Я потім відпочивати поїду – на аліменти, які буде платити чоловік на двох дітей.
Живемо ми в моїй квартирі, так що ділити нерухомість нам не доведеться. Нехай мамусю своїй «спасибі» скаже.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
