Рік тому через вторгнення у мої місто з Харківщини повернулася моя шкільна подруга Уляна. Вони родиною орендували квартиру, бо свого житла у них тут немає, оскільки після того, як її батьки полинули на небо, Уляна продала батьківську квартиру.
Ми знову почали спілкуватися й дружити. Уляна ще в декреті з другою дитиною, а у чоловіка непогана посада у солідній фірмі, він працює зараз віддалено і заробляє середньо.
При цьому вони примудряються повністю все витрачати і не мають жодних заощаджень. А останні три місяці подруга раз-по-раз зверталася, щоб я позичила їй грошей. Я дивувалась, на що ж вони таке витрачаються. Але ніякої каверзи не бачила. І гроші у борг давала.
Уляна з чоловіком орендують хорошу квартиру майже в самому центрі, а це не так дешево. Великих покупок не роблять, із сім’ї начебто нікому не допомагають. На що ж вони таке витрачаються, що доводиться просити у друзів кілька тисяч до зарплати?
Мені навіть цікаво стало. Почала більше цікавитись, як живе моя подруга і чимало здивувалася. Виявляється, вони з чоловіком одразу після отримання зарплати їдуть до найдорожчої міської крамниці і там закуповують продукти на величезну суму.
Делікатеси, екзотичні фрукти, дорогі солодощі, хамон, ікру, елітні сири. Я навіть на Різдво собі не дозволяю витрачати стільки, скільки вони витрачають щоразу.
У результаті перші два, а іноді три тижні після зарплати вони живуть і розкошують на широку ногу. А потім економлять на всьому і позичають гроші, щоб до зарплати дотягнути. І так місяць за місяцем. Уявити не можу, що буде, якщо Дмитру раптом затримають зарплату. Пропадуть люди.
Перед 8 березня так сталося, що Уля запросила мене на чай. Нещодавно вона знову взяла три тисячі, обіцяла за два тижні повернути. Ну, гадаю, всяке буває. Якщо треба, значить треба.
І тут бачу, як подруга починає змащувати авокадо на хліб. Я авокадо зроду не купувала, адже дорого.
Здивовано питаю: “А звідки в тебе гроші на такий дорогий продукт?” На що Уля, дивно на мене подивившись, відповідає:
“Чому дорого? Це ж авокадо, я його постійно купую. Ми з Дімою авокадо обожнюємо. Ти не любиш хіба?”
Я трохи озирнулася і побачила на кухні ще й свіжі огірки, які зараз коштують не дешево. З холодильника подруга дістала дорогий сир брі і червону рибку. Помітила я і нові чудернацькі чашки, яких ще тиждень тому я тут не бачила.
І мені стало прикро. Як так виходить, що я даю Уляні гроші в борг, вважаючи, що вона ледве кінці з кінцями зводить, хоча подруга просто небачена марнотрата. Та й чоловік її, мабуть, нічим не кращий.
І поки ми з чоловіком економимо на всьому, щоб зайву тисячу гривень відкласти до заощаджень, деякі люди живуть одним днем.
Вони їдять червону рибу, мажуть на хліб авокадо та ріжуть у салат свіжі огірки у березні. А ще балують себе дорогими сирами й десертами, замовляють додому піцу або снідають у кафе. Але при цьому регулярно просять гроші у борг. Як так можна? Більше я їй гроші давати не збираюся, хоча ще не знаю, як поясню відмову наступного разу, коли попросить.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
