fbpx

Рік тому ми віддали нашу квартиру сину й невістці, які втратили свою квартиру під Києвом. Ми ж  перебралися жити у приватний будинок до тещі, яка давно овдовіла. Ольга Макарівна живе в селі Київської області. Теща – нормальна людина, часто на мій бік стає, якщо ми з дружиною сперечаємося. Але в неї є одна “совкова” звичка, яка мене неймовірно дратує, просто сил нема, а вона жити без цього не може! Жінка для мами раз на тиждень в АТБ чи ще десь затарюється по повній – пачок 10 чималеньких

Рік тому ми віддали нашу квартиру сину й невістці, які втратили свою квартиру під Києвом. Ми ж  перебралися жити у приватний будинок до тещі, яка давно овдовіла. Ольга Макарівна живе в селі Київської області.

Теща – нормальна людина, часто на мій бік стає, якщо ми з дружиною сперечаємося. Але в неї є одна “совкова” звичка, яка мене неймовірно дратує, просто сил нема, кругом наплюхкано. А вона жити без цього не може!

Жінка для мами раз на тиждень в АТБ чи ще десь затарюється по повній – пачок 10 чималеньких.

Телевізор у нас у спільній вітальні, ввечері дивимося його всі разом. Теща сідає з двома мисочками, в одну висипає гору соняшникового насіння, а в іншу – плюхкає, і так кілька годин підряд. Частенько промазує мимо миски, дружина то потім все підмітає, або вже вранці прибирає за матусею.

Йде у ванну, набирає тазик теплої води, кидає туди якусь сіль, бере з собою дві мисочки, насіння, і так любить сидіти теж годинку-дві, в телефоні чи з книжкою, і весь час чутно оце “плюх-плюх” лушпайками від насіння. Бррр.

Іноді їй не вистачає тих сємок, що з собою прихопила, то простить мене або дружину “добавку” принести.

Не розумію, ну чому цього не можна робити лише на кухні, у своїй кімнаті чи надворі? Так ні ж, де Ольга Макарівна – там і сємки і оце “плюх-плюх”, будь воно неладне.

Ну чому саме у вітальні перед телевізором? Дружина говорить, щоб я не переймався, не надавав цьому такого значення, адже вона довго була сама, так звикла. Просить, щоб я робив поблажку на похилий вік і все таке.

Але ж щодня оце «плюх-плюх»! Я вже іноді сиджу щось дивлюся у себе в кімнаті з ноутбука, щоб не дивитися на тещу і її насіння, але «плюх-плюх» й сюди доноситься, а коли вийду по чай чи ще там щось – у вітальні незмінна картинка: Ольга Макарівна, мисочки,  сємки, «плюх-плюх». Ааааааа!

Йду повз на кухню, а вона мені у слід:

– Бодю, будеш йти назад – прихопи пачечку, будь ласка. бо закінчується!

Не знаю, хто протягне довше: мисочки, сємки, чи я. Але теща – точно переможниця.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

You cannot copy content of this page