Вже 8 років я живу в цивільному шлюбі. Мені 35 років, чоловік старший за мене на три роки. Часто мене питають, чому ми не узаконимо стосунки. А я навіть і не знаю, що відповісти.
Спочатку ми хотіли весілля, але грошей не було. Тому почали жити разом, а одруження відклали. Згодом ми зрозуміли, що весілля, це зайва трата грошей, краще з’їздити відпочити куди-небудь. А розписатися ми завжди встигнемо.
Я для себе визначилася, коли буду вагітна, тоді і розпишемось, щоб у всіх було одне прізвище. Але я вагітніла три рази, і всі три рази невдало. Так уже склалося, що тут поробиш. Не буду вдаватися в подробиці, але після кожної невдалої вагітності у мене була депресія, з якої я довго виходила. Тепер навіть намагатися не хочу, я втомилася від лікарень і обстежень.
З восьми спільно прожитих років п’ять років я їздила по різних лікарях, і ніхто толком нічого сказати не міг. Ніяких відхилень від норми у мене немає, а виносити дитину не можу.
Про те, скільки грошей було викинуто на всі обстеження, я навіть говорити не хочу. Тепер я завела собаку і дбаю про неї. Віталік начебто особливо з цього приводу не переживав. Підтримував мене і говорив, що раз ми любимо один одного, без дітей зможемо прожити. І ніколи мене не дорікав.
Ніколи не думала, що це станеться зі мною. Але недавно я зрозуміла, що мій чоловік мені зраджує. Рік тому в нашому під’їзді оселилася молода і вродлива сусідка, років двадцяти восьми. Живе вона на поверх нижче нас. Спочатку я ні про що не здогадувалася, але мені інша сусідка розповіла, що не раз бачила, як мій Віталік заходив у квартиру цієї молодої дівчини. Я запитала у чоловіка, але він сказав, що та просила щось відремонтувати.
Я, звичайно, не повірила, і через час особисто переконалася, що Віталік ходить до неї регулярно. Я навіть і не знала, що робити. Вигнати його я не можу, з ким я тоді залишуся? Дітей немає, так і постарію на самоті. А днями я сама зустріла цю молоду нахабу і вона почала розмову зі мною.
Ця дівчина сказала, що вже більше пів року вони з моїм Віталіком коханці. Твердила, що не відпустить його, і у них все серйозно. Говорила вона багато, а я слухала і мовчала. Сусідка сказала, що я вже стара, і він однозначно залишиться з нею. Обіцяла народити йому дитину. І попросила не заважати їхньому щастю. Я так мовчки і пішла додому, ледве стримуючи сльози.
Я так йому вірила, а тут таке… Але поміркувавши, я зрозуміла, що молода сусідка права. Ну що я можу йому дати? У нього з’явився шанс мати повноцінну сім’ю, з дітьми. З мого боку було б егоїстично тримати його біля себе. Може поруч з нею він буде щасливий.
Уже минуло кілька днів, а я так і не можу зважитися поговорити з чоловіком. Все чекаю, поки він сам збере речі і піде. Я навіть умовляти залишитися його не буду. Тільки перед сусідами соромно буде. Я розумію, що цього не уникнути, але в глибині душі сподіваюся на якесь диво.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – freepik
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
