Рівно 7 днів тому я вирішила припинити спілкуватися зі своїми рідними. Я маю на увазі батьків та сім’ю сестри. Рішення тяжке, але, я вважаю, абсолютно обґрунтоване. Бо рано чи пізно треба струшувати зі своєї шиї тих, хто так невдячно до тебе ставиться. А вони, повірте, давно напрошувалися на подібну реакцію.
У мене є молодша сестра Іра. Дитиною я встигла приміряти на себе роль няньки, кухарки, наставниці. Бо у нас у сім’ї була улюблена дитина та її старша сестра, тобто, власне, я. Ставлення було відповідне, хоча, щиро кажучи, я намагалася завжди заплющувати на це очі.
Не хочу виливати душу, тож опущу наше дитинство та юність. Скажу лише те, що я вийшла заміж рано. Все хотіла здобути ковток незалежності, нехай і в чужому домі. Досі не шкодую про свій вчинок, хоча розумію, що мені, швидше за все, просто пощастило.
Вже як рік із невеликим наша бабуся покинула цей світ. Їй було вже достатньо років, щоб ми не вважали цю подію надто сумною. Бабуся була дуже енергійною за життя, але останнім часом заслабла. Тож сказати, що всім стало легше, було б найправильніше.
Після поминок на сімейних зборах було вирішено, як вчинити з квартирою, яка залишилася від неї. Ми робимо ремонт, а потім продаємо її, бо нерухомістю начебто всі забезпечені. Тим більше, що в цей період ціни на житло зростали, і рішення в цілому було досить вдалим.
Молодша сестра, хоч і вийшла заміж пізніше за мене, примудрилася народити дитинку майже відразу. Це чудово, і я ні краплі не заздрила. Зрозумійте мене правильно, я вважаю, спочатку потрібно міцно стати на ноги, а вже потім розширювати сім’ю. Але розумію, що з цього приводу думки можуть бути різні.
Так от, хоч термін був і не великим, допомагати з ремонтом у неї не надто виходило. Особисто мені здається, що вона просто не пробувала і не хотіла. Але наші батьки та її чоловік в один голос казали їй берегти себе і не перевантажуватися роботою. Чоловік її ремонтом не займався, був відсутній час через роботу. Батьки – ну, вони вже не молоді. Отже залишилася тільки я.
Ремонт рухався довго і натужно. Я приходила після основної роботи. Батьки хоч і буквально жили у тій квартирі, мало що могли зробити. Ну а сестра, як на мене, просто приходила поділитися новинами та розповісти, як їй важко.очікування малюка – це зрозуміло, але на 7-му місяці все ще не настільки серйозно!
Після закінчення ремонту тато займався покупцями. Він водив їх на огляд, торгувався і таке інше. Мені робота з людьми дається досить тяжко, і вони це теж відчувають. Тож я раділа, що батько зумів зберегти позитив крізь стільки років. Я, певне, пішла в маму.
А тиждень тому у мене був день народження. Невелике свято суто для своїх. Ми з чоловіком зробили прибирання, накрили на стіл, хотілося створити затишної атмосфери. Адже бабусина квартира нещодавно була продана, і я розраховувала на чесну частину своєї спадщини.
Розібравшись із напоями та закусками на столі, родичі вирішили таки вручити мені подарунок. Точніше сертифікат на нього. Новий холодильник! При тому, що він був навіть нижчим від того, що в нас із чоловіком вже був. Отак подарунок. Причому один – від усіх.
Я не сором’язлива людина і, оговтавшись після деякого ступору, попросила пояснень. Адже того часу, що я витратила на ремонт квартири, яку батьки продали, мені вистачило б на два таких холодильники. Тож питання було своєчасним та вірним.
Але мене почали соромити. Мовляв, подарунок їй не подобається, сама собі псую свято, як не соромно. Потім тато з винним виглядом почав захоплюватися нашою квартирою і тим, як добре, що ми її не винаймаємо.
Квартира була цілком і повністю чоловіка. А ось у молодшої сестри орендована, і їх пара за неї ще й гроші платять щомісяця. Ото було б непогано, щоб і в них було все так само, як у мене.
Словом, ви зрозуміли. Гроші за бабусину житлоплощу вирішено було віддати Ірі, для покупки свого житла. Чому б просто не віддати квартиру одразу? Ха! А їм не подобається район! Дитячого садка, бачите, поряд немає. А у них уже маленька дитина. Та й взагалі хочеться ближче до центру.
Так що ось, візьми, люба дочко, свій холодильник і помовч, і цінуй те, що є. Тобі ж пощастило, правильно? А потім і в самої дитинка народиться. Як добре, що чоловік у тебе такий добрий професіонал, не пропадете!
Наступного дня я вирішила заблокувати номери телефонів сестри та батьків. Поняття не маю, вони помітили це чи ні. З соцмереж я давно вже пішла, так що там мене шукати сенсу теж немає. Якщо надумають приїхати, просто не відчиню двері.
Старшою дитиною бути важко, особливо у дитинстві. Але терпіти це далі у мене просто немає сил. Чоловік мою думку теж підтримує. Тож людина, на яку я можу спертися, у мене є. Всім добра й миру.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.