Не знаю, що робити і як себе тепер перестрахувати. Може, ви тут мені щось підкажете. Ми ж всі люди, а не святі, з ким не буває! Я певна, що хто та був у подібній ситуації. Я “скочила в гречку”, а подруга стала, можна сказати, свідком і знає тепер зайву інформацію.
Я вже п’ять років заміжня, у нас з Ігорем є дитина. Я швидко зрозуміла, що мабуть не люблю чоловіка. Є повага, вдячність, бо він мене свого часу підтримав у скрутну хвилину. Але немає душевного зв’язку, вогників в стосунках.
Я не можу просто так піти, бо все ж Ігор для мене рідна людина, і я надто люблю сина і не хочу позбавляти його батька. Ми нормально живемо. Бувають суперечки, але не часто і не при дитині. Тому син росте в хорошій обстановці і не відчуває, що у мене немає любові до його тата.
А все тому, що Ігор в житті виявився дуже неуважним чоловіком. Йому не потрібні розмови, душевні вечері, прогулянки зі мною, якісь походи в кіно, маленькі побачення. Робота, дитина, їжа, комп – ось все, що йому треба. Я ж гаряча натура!
Хоча з іншого боку, я живу і ні у чому не потребую. Чоловік купує мені все, що не попрошу, по можливості, звичайно, але подарунків сам не робить, бо коли робив подарунки, вони були не потрібні і без смаку, і щоб не викидати гроші на вітер мені доводилося ходити по магазинах і обмінювати їх.
Ось так я жила, поки не здружилася з однією жінкою. Стали ми іноді бачитися, виходити на каву. Ми дуже довіряли одна одній.
У Лариси теж є чоловік, старший за неї і їй хотілося б від нього піти, але той її утримує і двох її дітей від першого шлюбу, тому це не зовсім просто.
Якось вона познайомилася з одним заможним чоловіком, у их був короткий роман, але потім він не став підтримувати стосунки з Ларисою. Та одного разу ми його випадково зустріли і вона мене з ним познайомила.
Вже під час знайомства я відчула, що я йому симпатична. Але він мені зовсім не сподобався. Якось Артем запросив Ларису на вечерю до нього додому зі мною. Казав, що влаштуємо вечерю вчотирьох, з його другом.
Я спершу не хотіла. Мені було зовсім не цікаво. Але оскільки стосунки з чоловіком мене не влаштовують і іноді хочеться розвіятися, я погодилася. Ми пішли на вечерю до Артема додому.
Знаєте, коли подобаєшся чоловікові, рідко коли можна це не зрозуміти. Але того вечора я справді не зрозуміла, що в нього до мене якийсь інтерес. Він цікавий чоловік, але нічого більшого. А ну так, звичайно ж, і завидний наречений, бо має хороший бізнес.
Потім він запросив на побачення вже мене саму. Ми з ним залишилися вдвох. Він почав говорити, що я йому дуже подобаюсь. Я йому сказала, що він же у стосунках з Ларисою, але Артем відповів, що між ними давно нічого немає.
Поступово ми стали спілкуватися більше, я не робила з цього від подруги таємниці, тим більше, що у Лариси був інший залицяльник.
Ми продовжили спілкуватися з ним і я не встояла. Артем, незважаючи на те, що я маю дитину, був готовий зробити наші стосунки офіційними. Я була на сьомому небі від щастя. Алене змогла піти з родини, забрати у Ігоря сина, а у дитини – рідного батька.
Я зрозуміла, що стосунки з Артемом треба завершувати. І я йому про це чесно сказала. Згодом я домовилася про зустріч з Ларисою. Артему за день до цього перестала відповідати і заблокувала його скрізь.
Пішла на зустріч із подругою і сказала, що з Артемом нічого серйозного не мала. Та Лариса відповіла, що про все знає, він сам їй розповів. вони бачилися.
І знаєте, наче все добре, але я почуваюся дуже тривожно. Хочу дружити з Ларисою, але те, що вона знає мою таємницю, якось мене бентежить, відчуття, ніби я втрапила у якесь болото. І не знаю, що робити.
Чи може я дарма хвилююся. і все нормально? Ми ж дорослі люди, зрештою. Але від цього всього мені якось неприємно, хочеться перегорнути сторінку і забути про Артема і всю цю історію, але якщо надалі дружити з Ларисою, то хіба так вийде?
Фото авторське
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено
