fbpx

Родина сина мешкала під Києвом, на щастя, їх не було вдома, коли прилетіло. Потім Аня з онуком довго були в Польщі, а це повернулися, і поки син робить ремонт у їхньому домі, вони живуть у мене в селі. Прийшла з роботи раніше – сидить невістка у ванній кімнаті. Ноги – в моїй кухонній мисці, де я опару на хліб ставлю і тісто на вареники замішую. Педикюр! Тазик поруч надтріснутий, малий в Ютубі. Може, як каже сусідка, це і не привід був виселяти 

Родина сина мешкала під Києвом, на щастя, їх не було вдома, коли прилетіло. Потім Аня з онуком довго були в Польщі, а це повернулися, і поки син робить ремонт у їхньому домі, вони живуть у мене в селі. Забрала їх тимчасово до себе, щоб вони за знімне не платили.

Оце днями я повернулася з роботи раніше (я в соцслужбі працюю, допомагаю нашим літнім одиноким людям). І бачу картинку – сидить невістка у ванній кімнаті. Ноги – в моїй кухонній мисці, де я опару на хліб ставлю і тісто на вареники замішую. Педикюр робить! Тазик поруч надтріснутий, малий в Ютубі в мультиках.

Ну, не знаю. Може, як каже сусідка, це і не привід був дітей виселяти, але вже як є.

Розповім, як було.

Син Юра і Аня одружилися 6 років тому, малому 4 роки зараз. Я живу у селі недалеко від столиці у своєму будинку, з чоловіком давно розлучені. Старша донька у Польщі, до неї й виїжджала невістка з Данилком.

І ось вони почали робити в своєму пошкодженому житлі. От я і забрала їх тимчасово до себе, щоб вони за знімне житло не платили. Сполучення у нас зі столицею хороше, син у місті продовжує працювати, а невістка віддалено з комп’ютера..

По дому мені майже нічого не допомагають, та мені не дуже й треба, справляюся в основному.

Я працюю, як я вже сказала, в соцслужбі, допомагаю двом закріпленим за мною самотнім літнім людям. І от минулого тижня прийшла я з роботи раніше, зайшла додому і спочатку здалося, що вдома нікого немає, а двері не замкнені.

Але потім пройшла далі в хату, бачу – сидить Аня у ванній кімнаті. Серіал на телефоні дивиться. Ноги – в моїй кухонній мисці, де я опару на хліб ставлю і тісто на вареники замішую! А вона в ній педикюр робить!

Тазик поруч тріснутий стоїть, який якраз для таких цілей можна використати за потреби, а я в нього зазвичай білизну випрану з машинки викладала. Я аж почервоніла, буряком вся залилася від обурення.

А Аня така:

– Валентино Миколаївно, тазик ось тріснув, так я нічого іншого не знайшла, ця миска найбільша на кухні була. Нічого ж?

Яке там нічого! Ноги – в мисці, де я тісто замішую на той хліб, яким їх же і частую – це, на її думку, нічого? А на моє бачення – це дуже «чого»! Хоч би подзвонила спиталася, телефон же не тільки, щоб серіали дивитися!

Та й тазик – ну не сам же він тріснув! Це що з ним можна було робити отими ручками, що не з того місця виросли? Кинула чи впустила не слабо, щоб так розгепати, не інакше!

Живуть невістка з сином і онуком зараз тимчасово на орендованій квартирі, не пройшли ми з невісткою випробування тими тазиком, мискою і педикюром.

Може, як каже моя сусідка Катерина, це і не привід був дітей виселяти, але вже як є. Ремонт в їхній квартирі довше робитиметься, зрозуміло, але емоційне здоров’я всіх, тазики, миски і педикюри ціліші у всіх будуть. Це важливіше як на мене.

Спеціально для видання.

Передрук без посилання заборонено.

Фото ілюстративне, авторське.

You cannot copy content of this page