fbpx
життєві історії
Роман мене покинув, як тільки дізнався, що я при надії. Аліменти платив, і на тому дякую. Я, де тільки була можливість, підробляла. Так сталося і того дня. Шикарне весілля, багаті гості і наречений, в якому я одразу ж розгледіла свого колишнього. – Гірко!, – гукала його мати, – Надіюсь, ви не будете довго з онуками тягнути. А то так і відійду на той світ, не ставши бабусею. – В той момент мене перетрусило. – А як же Євуня?

Роман мене покинув, як тільки дізнався, що я при надії. Аліменти платив, і на тому дякую. Я, де тільки була можливість, підробляла. Так сталося і того дня. Шикарне весілля, багаті гості і наречений, в якому я одразу ж розгледіла свого колишнього. – Гірко!, – гукала його мати, – Надіюсь, ви не будете довго з онуками тягнути. А то так і відійду на той світ, не ставши бабусею. – В той момент мене перетрусило. – А як же Євуня?

***

З грошима зараз, напевне, у всіх проблеми, і я не виняток.

Підробляю на виїзних банкетах, бо не зводжу кінці з кінцями. Доньку виховую сама, оскільки її тато покинув мене, коли дізнався, що я при надії. Аліменти все-таки платить, і на тому дякую.

Роман з донькою бачився лише в суді, коли я подала на нього на аліменти. Родичі Романа теж від нас відхрестилися і в житті Єви участі не приймають.

Досить багато минуло часу, і я знала, що я ще зустріну його, але я собі уявляла це зовсім по-іншому: я на Бентлі, він — милостиню просить. Реальність була набагато суворішою…

Він в гарному дорогому костюмі посміхався гостям, а поруч сиділа наречена в шикарній сукні. На тому весіллі були всі: дідусь і бабуся моєї Єви, її тітка і дядько, двоюрідний брат і тато в ролі нареченого.

А я їх всіх обслуговувала. Це було надзвичайно принизливо… Перша думка була — втекти, і гроші в моїй голові не були важливими. Але я потім згадала, що малій треба купити одяг, скоро ж зима, і за садок оплатити… Я мусила заробити ці три тисячі гривень.

Я зробила глибокий вдих, підняла голову і пішла працювати. Я зрозуміла, що в цій ситуації не мені має бути соромно, а йому! Я ж не залишала свою рідну дитину.

До останнього я сподівалася, що мене не впізнали, бо ж і виглядала я по-іншому, ніж в молодості: красивою і веселою дівчиною була. А зараз? Втомлена мати-одиначка, якій за щастя урвати пару тисяч.

Повсюди веселі лиця, вигуки “Гірко”, тости про те, як найшвидше завести дітей. Бабуся Єви так і сказала:

— Онука або внучку мені! А то так і піду в небуття, до онуків не доживши!

Ось так. А що внучка є — вона забула.

Весілля закінчилося під ранок. Зібравши свої речі, я вже планувала іти на автобус, який відвозить обслугу по домах. Аж тут наш адміністратор передала мені конверт від матері нареченого. Я не могла зрозуміти до чого це і навіщо. Хабар? Подачка? Подяка за те, що я не влаштувала сцену?

Моя мама неабияк розлютилася, коли дізналася про цю ситуацію.

— Даремно взяла. Треба було повернути — в обличчя жбурнути!

А я була без поняття, куди діти ці гроші, адже треба все. Можливо, заплатити за садок на кілька місяців вперед? Купити Єві сукню й туфлі? Або взяти хороші комбінезони на осінь і зиму?

Усі гроші, до копієчки, я витратила на доньку. Я ж так хотіла її побалувати, а раніше не мала можливості. Її щастю не було меж. Дивлячись на те, як Єва спить з новим плюшевим ведмедем, так сумно стало. Мене накрило відчуття обурення й несправедливості. Чому Роман знайшов собі нове кохання, його нічого не турбує, а я копійки рахую…

Яке майбутнє у нас? Жити від зарплати до зарплати й радіти кожній нагоді заробити зайву гривню?

Він влаштовує весілля на двісті осіб, а для нас ковбаса на столі лише на свята. Йому бажають здорових дітей в новій сім’ї, а ось доля нашої доньки його не цікавить.

Ну так. Аліменти Рома платить. Від п’яти до восьми тисяч в місяць. Але я їх не чіпаю, збираю Єві на житло та оплату навчання. Адже я невпевнена в тому, що буду мати в майбутньому хоча б щось.

Не раз задумуюсь, наскільки ж разюче буде відрізнятися життя моєї Євуні від дітей у новій Роминій сім’ї.

Ну і що…ми з усім справимося!

Як би ви вчинили на моєму місці?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page