З невісткою Любою у нас відпочатку не склалося. Роман привів її жити до нас, оскільки вони з Любою вже чекали на поповнення, а жити було ніде. Невістка молодша за сина на 10 років, він дуже закохався.
Майже рік вони прожили у нас, а невістка вдома нічого не робила. Люба ж могла готувати їсти чи допомагати з прибиранням, або на дачу з нами іноді їздити? Так ні, не панська справа. Навіть у своїй кімнаті не прибирала, я мию підлоги, а вона сидить на дивані, піднявши ноги. І булку хліба не купила жодного разу.
Я втомилася і вирішила з Любою поговорити. Сказала, що втомлююся і хотіла б отримати від їхньої молодої сім’ї допомогу у вигляді часткового прибирання, готування і покупки продуктів, а я б в цей час гуляла б з маленьким.
Коли Роман прийшов з роботи, вона сказала йому, що я її образила і що вона і так з дитиною втомлюється і що я її не люблю і з нами вона жити не хоче. У відповідь я почула лише пхикання зневажливе.
Люба відверто казала неправду, але Роман їй вірить і звинувачує у всьому мене. Вони пішли жити на орендовану квартиру, а ми з чоловіком тепер персони нон-грата номер одни. До нас не приходять, до себе не кличуть, зате теща там щодня.
Коли Роману скрутно, він йде до нас, ми допомагаємо грішми. Зламалася машина – ремонт ми оплатили, нову коляску онукові купили, і все це дистанційно. Роман дзвонив, а ми на карту гроші переводили.
Коли запитую у сина, коли зайдете в гості, він говорить:
– Ви мою дружину не любите, намагаєтеся нас посварити!
Невістка дуже любить свою маму, а наш син вислужується і самостверджується перед невісткою зарахунок нас. Коли я дзвоню і вона поруч, він мені розповідає, що, мовляв, у Люби мама така хороша, і дзвонить вчасно, і допомагає, а я їм тільки проблеми створюю. Каже, у мене сім’я, мені ніколи з вами спілкуватися, а до тещі після роботи їде їй допомагати. А коли машина зламалася, дзвонить: тату-мамо, дайте грошей, куртки зимової немає – знову “мамо, дай грошей, а то ходити ні в чому”.
І ми даємо, в надії на хороші стосунки, а їх немає. Менім на день народження і квіточки син не подарував, при цьому дзвонить і каже:
– Мамо, у тещі день народження, а грошей немає, дай грошей Марії Леонідівни подарунок купити!
Тут я не витримала, все висловила і ми посварилися. Невістка то по суті нам чужа, але як з нами так може син рідний чинити? Оце для мене загадка. Чи можна в цій ситуації щось виправити? Як достукатися до сина і пояснити, що ми теж люди? До того ж, не чужі йому і небайдужі.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
