fbpx
життєві історії
Роман спокійно спав. На відміну від чоловіка, Ніна не спала. Вона практично не зімкнула очей усю ніч. Ні, часом відключалася, засинала тривожно, але через короткий проміжок часу прокидалася – думка про те, що вона збиралася зробити найближчим часом, турбувала її, не давала спокою. Вона з тужливою ніжністю дивилася в кохане знайоме кожною рисочкою обличчя. – Молодець! Одружений? – чомусь поцікавилася Ніна. У шкільні роки вони з Пашкою дружили

Роман спокійно спав, повернувшись на бік – обличчям до Ніни. На відміну від чоловіка, Ніна не спала. Вона практично не зімкнула очей усю ніч. Ні, часом відключалася, засинала тривожно, але через короткий проміжок часу прокидалася – думка про те, що вона збиралася зробити найближчим часом, турбувала її, не давала спокою.

На світанку Ніна припинила спроби заснути. Роман, як навмисне, повернувся обличчям до неї, і вона з тужливою ніжністю дивилася в кохане знайоме кожною рисочкою обличчя.

Одружилися вони одразу після закінчення університету та разом вирушили працювати за розподілом у невелике містечко на березі моря. У лікарні молодих фахівців прийняли з розкритими обіймами. Питання з житлом вирішилося швидко. Спочатку вони отримали службову квартиру, але за кілька років вже переїхали у власне житло, побудоване за допомогою банківського кредиту.

Жили Роман і Ніна весело, дружно. Але через три роки після невдалих спроб народити дитинку, Ніна втратила спокій. Роман теж переживав, але виду не показував.

Всі обстеження закінчувалися обнадійливими висновками: вона здорова і може мати дітей. Не треба ходити до ворожки, щоб зрозуміти – вся справа у Ромі. Проблеми через нього.

І все ж таки Ніна прийняла важливе рішення – не говорити Роману про висновки сеціалістів. Вона розуміла, як це позначиться на його впевненості у собі. А найбільше хвилювалася за рішення Романа розлучитися з нею. Вона знала – чоловік пояснить це турботою про неї, про її щастя.

…Після відвідування столичної клініки, до якої Ніна записалася на прийом, користуючись тим, що опинилася у столиці на курсах підвищення кваліфікації, вона розплакалася просто на ґанку. Тут точно підтвердили висновок провінційних медиків: вона здорова і може мати дітей.

Чому доля така несправедлива? Адже вони з Романом кохають одне одного. Ніна не уявляла своє життя без Роми, розуміла – такого люблячого, дбайливого чоловіка вдруге доля їй не дасть. Та й вона любить чоловіка і не мислить без нього життя.

Але ж прожити життя без дітей? Вона не могла повірити в таку безрадісну перспективу та змиритися з нею.

Ніна йшла тротуаром до готелю, очі її застилали сльози. Раптом почула голос:

– Ніно! Це ти?

Здригнулася, придивилася до чоловіка, що постав у неї на шляху.

– Пашко, ти, чи що? – усміхнулася вона крізь сльози.

– А хто ж? – посміхнувся широко колишній однокласник. – Вийшов із машини, вирішив у кафе заскочити, а тут така зустріч! Ніночка власною персоною! Не минуло й десять років після випускного вечора!

– Та я на курси приїхала, завтра вже додому.

– А-а! Я думав, що живеш у столиці. А я тут живу, працюю у фірмі одній пристойній.

– Молодець! Одружений? – чомусь поцікавилася Ніна.

У шкільні роки вони з Пашкою дружили: разом до школи, разом зі школи. Ділилися деякими секретами, але дружба так і залишилася дружбою. Закінчили школу, поїхали на навчання до різних міст, і дружба обірвалася.

– Зараз ні. Розлучився. Є донька, чотири роки. Бачимося у вихідні… – з сумом промовив Пашка.

– Вибач!

– Та чого там, все нормально! Ніно, давай у кафе зайдемо, посидимо?

– Давай.

Здавалося, вони з Пашкою не розлучалися. Спілкуватися з ним було так само легко, як у шкільні роки. Пашка комусь подзвонив, чогось наплів і радісно повідомив Ніні, що сьогодні він вільний птах, весь у її розпорядженні.

Ніну ця звістка спочатку збентежила, а потім у голову влетіла шалена думка: «А що якщо спробувати з Пашкою? Друг таки. І не дізнається ніхто. Завтра поїду, та й годі. Пора втілити в життя свій план. Зараз або ніколи”.

Вирішила – зробила. З кафе вони перемістилися до ресторану, а потім вона опинилася в гостях у Павла.

Павло не вірив щастю, що йому посміхнулося. Ніна, до якої він завжди відчував ніжні почуття, але не наважувався зізнатися їй у цьому, сьогодні з ним! Яка ж вона гарна, ніжна!

Павло заснув щасливою людиною. Однак щастя його тривало недовго. Вранці, як у найдешевшій мелодрамі, побачив на подушці записку: «Паш, пробач! Ти чудовий, добрий та ніжний. Я їду додому, до чоловіка. Не шукай мене…»

… – Ніно! Кохана! Як я скучив за тобою! – Роман ніжно обійняв і поцілував дружину прямо на пероні вокзалу.

Ніна притулилася до рідного плеча, намагаючись стримати сльози.

План спрацював. Через місяць дві смужки на тесті привели Ніну в невимовне захоплення, правда глибоко в серці трохи здригнулося, але вона не дозволила собі затьмарити довгоочікувану радість мимовільними спогадами.

А за вісім місяців Роман радісно зустрічав її з новонародженим сином Мирославом.

Їхньому сімейному щастю багато хто заздрив. Синок ріс розумним і красивим, і хоч як дивно, він був схожий на Романа, а Рома обожнював дружину й дитину.

З Павлом Ніна більше ніколи не зустрічалася.

Автор: Тетяна В’яткіна

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!