Роман того дня з гарним настроєм зайшов в квартиру. Спершу підійшов до мене, витягнув з кишені певну суму грошей. – Тримай, це тобі на господарство, – і не знімаючи курточки пройшов до кімнати мами. Я ще здивувалася, чому він з такою ж “стопкою” туди пішов. – Ти що, мамі гроші позичав? – від непорозуміння почала я. – Чого позичав? Я кожного місяця вас порівно ділю! – І тут я ледь не знепритомніла.
***
Чому мати вимагає гроші у дорослого сина? Ні, не так. Навіщо працездатні матусі вимагають гроші зі своїх дорослих, що мають сім’ї синів? Ніколи б про це не задумалася, якби не зіткнулася сама.
Після того як я по великій і світлій любові вийшла заміж, жити ми стали разом зі свекрухою (найбільша помилка в моєму житті). Задоволення звичайно посереднє (хто випробував, той знає), але робити було нічого: Роман працював, я вчилася.
Особливої любові між його мамою і мною не було, але і відкрито ніхто не конфліктував, і на тому дякую. Жили під одним дахом кожен своїм життям, періодично перетинаючись на кухні і в районі ванної кімнати.
Роман щомісяця виділяв мені гроші “на господарство”. Хоч ми і жили разом з його мамою, закупівлею продуктів, побутової хімії і оплатою інших наших з чоловіком потреб займалася я сама (і до речі, робила я це ще й до весілля). Так, навіть до того моменту поки мене повели до РАЦСу: готувала, прала, прибирала я.
Після весілля нічого не змінилося. Від свекрухи ніхто, звичайно ж, каструлі не ховав, але розраховувати на те, що обід або вечерю приготує вона, не варто.
А якщо чудо і траплялося то якість і смак цієї (баланди) їжі залишав бажати кращого. Тому ніхто особливо і не наполягав.
В черговий раз прийшовши з роботи отримавши важко зароблені гроші чоловік видав “пайок” мені і, взявши, практично таку ж суму, пішов в кімнату до мами. “Що відбувається?” Подумалося мені. Повернувся без грошей.
– Мама грошей попросила зайняти? – без особливої надії на позитивну відповідь запитала я.
– Та ні, це ж на господарство. – Спокійно відповів чоловік.
– Пардон, на яке? Сільське? – мене починало потроху тіпати.
– Ну на яке, на їжу, побутову хімію. Що там в ваше це господарство входить… Я тобі даю і їй так само щомісяця відношу.
І тут я злегка очманіла. Вона що, бере з нього гроші? Навіть якщо і так, то на що? Харчуємося ми тим, що я купую і готую. Комуналку оплачуємо навпіл. Так ми, якщо так розібратися, просто живемо окремо один від одного в одній квартирі. За що ці гроші?
Хвилин 20 я сиділа і намагалася зрозуміти, як же донести цьому слухняному синочку те, що мама з нього тупо кожен місяць тягне пристойну суму грошей. А він мені нічого не говорить. М’яко не вийшло, вивантажила як є.
– А тебе не бентежить те, що ти і мені, і їй гроші даєш? І чому я про це дізнаюся тільки зараз і то, абсолютно випадково? Тих грошей, що ти даєш мені цілком вистачає нам усім на їжу і все інше. Навіщо ж ти ще й їй носиш?
Довго думати Роман не став. Набравши побільше повітря пішов в сусідню кімнату. Розмова тривала недовго, на підвищених тонах…
– Як це грошей не буде? А на що я жити буду? Так ви ж живете в моїй квартирі і нічого за це не платите! (Ось це вона звичайно сказала даремно).
Чоловік звичайно ж свою позицію відстояв, але глянути на нього після цієї перепалки було важко. Він, так само як і я, не міг зрозуміти як відносини між найближчими людьми можуть стати ось такими – товарно-грошовими. І прийняв рішення:
– Починай шукати квартиру для оренди. Я тут більше жити не хочу.
Адже як виявилося, орендувати окреме житло, наш бюджет цілком собі дозволяє…
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- Я як дізналася, що той, ніби як зять, перетягнув мою сусідку Марту і її дочку в своє “коло”, ледь зі стільця не впала. Це ж як таке може бути, вони ж хрещені в нашій церкві? В мене ще було бажання Марті очі відкрити на того Марка в перші дні знайомства з Анною, але думаю, чого буду пхатися в чужу сім’ю. Тепер про це дуже шкодую. Можна ж було їх від цього вберегти. А тепер, хто його знає, чим все закінчиться
- За гроші, які мама висилала з Польщі, ми поробили все що можна було. В нас не хата, а лялечка. Мама останній раз як приїжджала, то рідний дім не впізнала. Ми і бруківку постелили і дах замінили, всюди ремонти сучасні, а на вулиці працював ландшафтний дизайнер. І я і брат вже працюємо, тому кожного разу просимо маму залишитися в Україні і відпочити нарешті від тих заробіток. Але та ні в яку. Все їй щось бракує. Тепер проблему в брату вона найшла. Хоча це смішно
- Вчора нас з сім’єю вперше за три роки покликала до себе в гості сестра. Накрила стіл із різних закусок, а це і канапки з червоною рибою, різні сири і ковбаски. Чоловік шашлик приготував на мангалі. Я трохи поїла а потім питаю: “Олеся, а щось і гарячих страв буде?” На що у відповідь почула: “Все що на столі, більше нічого”. Додому я їхала сильно засмучена, адже так жити не можна. Моя сестра вже не молода дівчина, а елементарно навіть гостей приймати не вміє
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя