Роман того дня з гарним настроєм зайшов в квартиру. Спершу підійшов до мене, витягнув з кишені певну суму грошей. – Тримай, це тобі на господарство, – і не знімаючи курточки пройшов до кімнати мами. Я ще здивувалася, чому він з такою ж “стопкою” туди пішов. – Ти що, мамі гроші позичав? – від непорозуміння почала я. – Чого позичав? Я кожного місяця вас порівно ділю! – І тут я ледь не знепритомніла.
***
Чому мати вимагає гроші у дорослого сина? Ні, не так. Навіщо працездатні матусі вимагають гроші зі своїх дорослих, що мають сім’ї синів? Ніколи б про це не задумалася, якби не зіткнулася сама.
Після того як я по великій і світлій любові вийшла заміж, жити ми стали разом зі свекрухою (найбільша помилка в моєму житті). Задоволення звичайно посереднє (хто випробував, той знає), але робити було нічого: Роман працював, я вчилася.
Особливої любові між його мамою і мною не було, але і відкрито ніхто не конфліктував, і на тому дякую. Жили під одним дахом кожен своїм життям, періодично перетинаючись на кухні і в районі ванної кімнати.
Роман щомісяця виділяв мені гроші “на господарство”. Хоч ми і жили разом з його мамою, закупівлею продуктів, побутової хімії і оплатою інших наших з чоловіком потреб займалася я сама (і до речі, робила я це ще й до весілля). Так, навіть до того моменту поки мене повели до РАЦСу: готувала, прала, прибирала я.
Після весілля нічого не змінилося. Від свекрухи ніхто, звичайно ж, каструлі не ховав, але розраховувати на те, що обід або вечерю приготує вона, не варто.
А якщо чудо і траплялося то якість і смак цієї (баланди) їжі залишав бажати кращого. Тому ніхто особливо і не наполягав.
В черговий раз прийшовши з роботи отримавши важко зароблені гроші чоловік видав “пайок” мені і, взявши, практично таку ж суму, пішов в кімнату до мами. “Що відбувається?” Подумалося мені. Повернувся без грошей.
– Мама грошей попросила зайняти? – без особливої надії на позитивну відповідь запитала я.
– Та ні, це ж на господарство. – Спокійно відповів чоловік.
– Пардон, на яке? Сільське? – мене починало потроху тіпати.
– Ну на яке, на їжу, побутову хімію. Що там в ваше це господарство входить… Я тобі даю і їй так само щомісяця відношу.
І тут я злегка очманіла. Вона що, бере з нього гроші? Навіть якщо і так, то на що? Харчуємося ми тим, що я купую і готую. Комуналку оплачуємо навпіл. Так ми, якщо так розібратися, просто живемо окремо один від одного в одній квартирі. За що ці гроші?
Хвилин 20 я сиділа і намагалася зрозуміти, як же донести цьому слухняному синочку те, що мама з нього тупо кожен місяць тягне пристойну суму грошей. А він мені нічого не говорить. М’яко не вийшло, вивантажила як є.
– А тебе не бентежить те, що ти і мені, і їй гроші даєш? І чому я про це дізнаюся тільки зараз і то, абсолютно випадково? Тих грошей, що ти даєш мені цілком вистачає нам усім на їжу і все інше. Навіщо ж ти ще й їй носиш?
Довго думати Роман не став. Набравши побільше повітря пішов в сусідню кімнату. Розмова тривала недовго, на підвищених тонах…
– Як це грошей не буде? А на що я жити буду? Так ви ж живете в моїй квартирі і нічого за це не платите! (Ось це вона звичайно сказала даремно).
Чоловік звичайно ж свою позицію відстояв, але глянути на нього після цієї перепалки було важко. Він, так само як і я, не міг зрозуміти як відносини між найближчими людьми можуть стати ось такими – товарно-грошовими. І прийняв рішення:
– Починай шукати квартиру для оренди. Я тут більше жити не хочу.
Адже як виявилося, орендувати окреме житло, наш бюджет цілком собі дозволяє…
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
