Пишу свою сповідь в надії зрозуміти єдиного сина. Читаючи цікаві історії, хочеться вірити, що вони не вигадані, з життя.
Вічна тема “Батьки і діти” торкнулося і мене. Я вийшла заміж в 18 років. Максим на 4 роки старший і тільки прийшов з армії. Наші батьки були, м’яко кажучи, проти.
Ми ледве дочекалися мого повноліття і подали заяву. Хотіли зіграти скромне весілля. Свекруха наполягла на весіллі з купою родичів і корисних незнайомих людей. А ми мріяли скоріше усамітнитися і бути разом на все життя.
Вона все намагалася вирішувати за нас. Де і як нам жити, як витрачати гроші, по вихідним на дачі їм допомагати. Свекруха ніяк не могла прийняти мене і накручувала сина. Все їй було не так. Не так ходжу, не так розмовляю.
Через 5 років постійних конфліктів і докорів я дійшла до нервового виснаження і розлучення. Хоча розлучатися ми не хотіли, їхали разом на розлучення і плакали. Ми вирішили, що свекруха заспокоїться і залишить нас у спокої. Приховували наші відносини, зустрічалися потайки. А потім Максим пішов, а у мене залишилася його частка.
Дізнався через два місяці. Я повідомила йому, розраховуючи на радість. Він не повірив, говорив, що я хочу утримати дитиною. А через три місяці свекруха його одружила. Так я залишилася одна з дитиною.
Синочка я дуже люблю, в ньому бачу наше продовження. До 5 років виховувала одна, було звичайно важко, потім зустріла дуже хорошу людину. Завжди хотіла, щоб син ріс в сім’ї на основі взаєморозуміння. Вітчим звичайно батька не замінив, але була модель чоловічої поведінки.
З сином у нас були теплі дружні стосунки до перехідного віку. Згадуючи свою юність, намагалася його зрозуміти і прийняти. Навіть сказала, що прийму його вибір, тобто дівчинку будь-яку, криву, косу, аби жили. У мене і в думках не було, що сину так погано зі мною, і він захоче жити з батьком.
Ось вже більше року, як він живе з Максимом і його новою дружиною, а про мене майже й не згадує.
Ось таке моє життя. Важко до глибини душі. За що?
Як це прийняти? Що взагалі відбувається? У мене не вкладається в голові?
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне – zhinocha-dumka
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook
