fbpx

Розмову з Ольгою підслухав мій чоловік, йому це сильно не сподобалось. Він почав “бурчати” і говорити, що я нікуди не піду, що він хоче порядну жінку сім’янинку, а не таку, що без чоловіка по театрах ходить. “Як це ти собі уявляєш, ми з синами вдома, а ти по ресторанах з якимись кралями ходиш?” Дійшло навіть до того, що Олег заховав мої чоботи, і строго-настрого заборонив мені виходити з дому. Майже весь вечір я проплакала в ванній, щоб діти не бачили

Чому саме така несправедливість по відношенню до мене?

Коли я вийшла заміж то на початку наче все було ідеально, та цукерково-квітковий період закінчився вже після народження старшого сина.

Олег часто зависав з друзями на футболі, а я сама з комплексами свого тіла після дитинки, сиділа вдома з малюком. Через півтори року я знову зрозуміла, що чекаю дитину.

Чоловік мене запевняв, що то дуже добре, адже дітям вдвох буде цікаво, бо вони майже однолітки.

І ось настав той час, я мама двох малюків, постійна хатня робота, діти, готування їжі. Про те що я приваблива жінка, я вже давно забула.

У чоловіка свої розваги, у них там суто чоловіча компанія, любителів футболу.

Чоловік рідко мені допомагав з вихованням хлопців, так інколи вдома погрався з ними і то все. З собою гуляти їх не брав бо відмазувався, що ще замалі, ось підростуть, будемо разом на футбол ходити.

А потім коли хлопці підросли, почав звинувачувати мене, що я виховала маминих синочків. Що в них не чоловічі захоплення.

Старший в нас захоплюється кулінарією, а молодший займається танцями. Чоловіку такі захоплення синів не дуже до вподоби тому він рідко спілкується з найріднішими людьми.

Якось зовсім нещодавно подруги мене запросили на прогулянку містом. З дівчатами ми товаришуємо, ще з тих мамських часів.

Колись зустрічались ми на майданчику, коли гуляли зі своїми діточками, а потім зустрічались і обговорювали навчання і успіхи наших вже дорослих дітей.

Цей вихід ми планували без дітей, оскільки нам хотілось розважитись, можливо навіть випити “червоненького”, погуляти містом, зайти у кафе і смачно пообідати, а може й повечеряти.

Ввечері зателефонувала одна з подруг Оля і сказала, що є можливість сходити на театральну виставу, всі “за” і залишилась тільки моя думка.

Звісно, що я погодилась. Бо вже й забула, як то ходити в театр.

Та всю цю розмову підслухав мій чоловік, йому це сильно не сподобалось і він почав на мене “бурчати” і говорити, що я нікуди не піду, що він хоче порядну жінку сім’янинку, а не таку, що без чоловіка по театрах ходить.

Почав вигукувати: “Як це ти собі уявляєш, ми з синами вдома, а ти по ресторанах з подругами ходиш?”

Дійшло навіть до того, що Олег заховав мої чоботи, і строгонастрого заборонив мені виходити з дому.

Майже весь вечір я проплакала в ванній, щоб діти цього не бачили.

Чому так?

Як на мене, це велика несправедливість, чому чоловікам можна все, а жінка має сидіти вдома і пильнувати сімейне вогнище?

Як пояснити Олегу свою позицію, щоб він мене зміг зрозуміти і в нашій сім’ї подібні ситуації не повторювались?

Автор – Успішна Емма

Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.

Передрук категорично заборонено!

У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube

You cannot copy content of this page