То був ювілей її мами. Купа гостей, родичів, безліч колег. Іменинниця запросила навіть батьків Вови, з яким Інга рік зустрічалася і цілих два місяці прожила під одним дахом.

— Коли він дістав коробочку з колечком і став на одне коліно, наші батьки не здивувалися. Мабуть, були у курсі його планів. Я розгубилася: і ганьбити його відмовою не хотілося, але, з іншого боку, я була не настільки в ньому впевнена, щоб погодитися, — розповідає Інга.

В результаті дівчина зважилася і похитала головою, будучи не в змозі вимовити негативну відповідь. Володимир залишив коробочку на її столику і пішов з ювілею тещі.

Розмови вдома не вийшло: коли Інга повернулася додому, в їхній орендованій квартирі не було навіть натяку на присутність чоловіка. Телефон Володі був недоступний, а його друзі та близькі були не в курсі його місцезнаходження.

– Ну і правильно, що він пішов! — заступилася за Володю його мама, коли Інга подзвонила їй у пошуках свого ненаглядного. — Люди зустрічаються, люди закохуються, одружуються. А якщо не одружуватися, то навіщо все інше? Якої реакції очікувала? Шукай тепер і вибачайся!

— У фільмах, коли герой отримує відмову на пропозицію руки і серця, він починає зі шкіри геть лізти, щоб «ні» перетворилося на «так». Не нав’язуйся, пішов, ну і нехай! Справжній чоловік знайшов би спосіб вмовити! — умовляли Інгу подруги.

— А як ти хотіла? Чоловіки – створення ніжні та вразливі. Почекати тобі треба, він охолоне, заспокоїться та повернеться! – Вставила свої п’ять копійок мама дівчини.

Інга вирішила скористатися порадою матері і почала чекати. Тільки не дочекалася: при випадковій зустрічі, що відбулася через кілька тижнів після пам’ятного ювілею, Володимир пройшов повз Інгу, вдавши, що вони не знайомі.

Зараз Інга одружена. Ні, не за Володею. Образа молодика на відмову виявилася настільки сильна, що свою колишню дівчину він не хоче знати й досі.

Натомість, пам’ятаючи про наслідки відмови на попередню пропозицію, обручку від нинішнього чоловіка Інга прийняла відразу. Хоча, на момент другого у житті дівчини пропозиції руки та серця, пара зустрічалася лише півроку.

— Мало, теж би взяв і пішов. Це я зараз розумію, що той випадок з Вовою доля послала мені як урок. Добре, що відмовила. А то погодилася б і не зустріла свого щастя, — усміхнулася Інга.

Все, що робиться, — все на краще. Чи не так?)

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua