fbpx

Розсварилися в пух і прах з братом чоловіка і його дружиною, а також зі свекрухою і свекром. Причина – квартира. Ми з чоловіком купили 2 роки тому двокімнатну квартиру. Самі. За готівку. Не в кредит. Самі! Працювали як воли, спали по 4 години на добу (самі ми не підприємці, дитина є, до квартири жили в приватному будинку (з усіма принадами – вугілля-дрова-туалет на вулиці). І ось вчора просять нас родичі приїхати. Квартира свекрухи – 33 кв.м., наша 54 кв.м. Що-що?

Розсварилися в пух і прах з братом чоловіка і його дружиною, а також зі свекрухою і свекром. Причина – квартира. Ми з чоловіком купили 2 роки тому двокімнатну квартиру.

Самі. За готівку. Не в кредит. Самі! Працювали як воли, спали по 4 години на добу (самі ми не підприємці, дитина є, до квартири жили в приватному будинку (з усіма принадами – вугілля-дрова-туалет на вулиці).

Я працювала як під час очікування дитини, так і після з дому: в’язала, шила, робила студентам фізику-математику.

Чоловік працював на трьох роботах, саме орав. З дитиною нам не допомагали (самі народили, самі виховуйте, заявили нам бабусі-дідусі).

Згадую це, як кошмарний сон, але ми це зробили! Ми купили свою квартиру! Окрема пісня була з ремонтом, ниттям родичів, проблемами з сусідами. Але житло у нас своє!

І ось вчора просять нас родичі приїхати. Приїжджаємо.

Марина, дружина брата, при надії другою дитиною, старшому  їхньому 7 років, живуть на орендованій квартирі, грошей вічно немає, постійно просять позичити їм, а потім не віддають. Племіника в перший клас збирали ми з чоловіком і бабуся.

І ось родичі – я ледве не сіла, де стояла, – нам роблять «дуже щедру пропозицію»: віддати нашу квартиру Маринці з Серьожою і її дітям (на час, поки вони іпотеку не візьмуть), мовляв, як же вони з двома дітками в орендованій однокімнатній квартирі будуть тіснитися! А ми поживемо у свекрухи поки що, у нас же одна дитина. Уточнення: свекри живуть в однокімнатній з тарганами. Квартира свекрухи – 33 кв.м., наша 54 кв.м.

Що-що?.. Це я своїми вухами почула?..

У відповідь на мою пропозицію не народжувати поки друге дитя, бо другого вони не потягнуть і зауваження мого чоловіка, що у них грошей і на Максимчика, їхнього сина, не вистачає (форму шкільну йому знову ж ми купували), ми почули що ми егоїсти, грішники, егоїста ростимо і меркантильні нелюди. А Максима віддадуть в інтернат, приїжджати буде на канікули.

У мене просто слів немає! Ми мусимо віддати потом зароблену квартиру з ремонтом (своїми рученьками зробленим) ледачим родичам, які вирішили зробити другу дитину, що б віддати перший внесок в іпотеку материнським капіталом! І їх підтримують свекри! Багато чого неприємного наговорили всі одне одному.

 Чоловік видалив номери брата і батьків.

Всім адекватних родичів! А не таких, як наші…

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page