Хочу поділитися своїм горем і прошу ваших порад.
Мені 23 роки, є 10-місячна дитина. Коли мені було 17 років, познайомилася з Євгеном, все було добре. А в 19 років вийшла заміж – і все змінилося.
Сам Євген з бідної сім’ї. Батьки живуть в такій хатинці старенькій, що навіть соромно комусь показати. Не думала, що в наш час люди так можуть жити. Тому, коли я виходила заміж, була впевнена, що якщо Євген попаде в таку багату сім’ю, як наша, то буде мене на руках носити, але не тут то було.
На весільні гроші ми купили автомобіль, мої батьки купили нам квартиру в новобудові. Начебто все є для щастя, але щастя немає: чоловік постійно гуляє, каже, що з друзями, вдома не ночує, не працює, принижує мене, ображає перед своєю сім’єю.
Я надіялась, що все зміниться після народження дитинки, але стало ще гірше. Я постійно дома з Яринкою одна. Євген навіть не цікавиться донькою. Прийде на хвилинку, по сюсюкається і каже, що діти це для матері забавка, а тато повинен утримувати, але де ж утримання? Якби не мої батьки – пропали б ми вже давно.
Живемо за рахунок моїх батьків. Нещодавно купили нову машину в кредит, за неї теж платять мої батьки, Євген її постійно забирає, а я ходжу пішки і дитина в матеріальному плані теж на них.
Ми живемо в шлюбі 3 роки, я не відчуваю його любові, а головне підтримки. Я люблю його, але головою розумію, що не можна так жити, бути постійно одною.
Я перестала красиво одягатися, стежити за собою, хочеться для нього щось купити. Впевнена, що через гроші він зі мною.
Перед батьками соромно, бо вони ще на початку відносин не хотіли такого зятя, а я наче причарована була – люблю і все…
Це не нормальні відносини, я втомилася плакати і бути нещасною. Що мені робити? Як змінити людину? Як піти? Я втомилася бути одна, мене більше нічого не радує.
Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook