fbpx
життєві історії
Сама не знаю для чого, та я вирішила поділитися чудовою новиною з подругою. – О, клас! Вітаю тебе, Оленко! Я думаю таку новину потрібно терміново відсвяткувати. – Я не хотіла бути в очах Христі якоюсь скнарою, і відразу ж відправилась в магазин, і через пів годинки ми сиділи на кухні, і теревенили. Коли я все ж надумала йти додому, Христя всіляко мене зупиняла, а потім випалила: “А позич мені пару тисяч?”

Сама не знаю для чого, та я вирішила поділитися чудовою новиною з подругою. – О, клас! Вітаю тебе, Оленко! Я думаю таку новину потрібно терміново відсвяткувати. – Я не хотіла бути в очах Христі якоюсь скнарою, і відразу ж відправилась в магазин, і через пів годинки ми сиділи на кухні, і теревенили. Коли я все ж надумала йти додому, Христя всіляко мене зупиняла, а потім випалила: “А позич мені пару тисяч?”

Думаю, багатьом читачам знайома така ситуація, коли близьке оточення, дізнавшись про наявність грошей починають їх “випрошувати”.

Так сталося і в мене в минулому році. З подругою Христиною не спілкуюся досі до речі.

Справа в тому, що мій чоловік постійно купує лотерейні квитки. Ну бувало, що вигравали пару тисяч, проте в той день все обернулося по-іншому.

Валерій купував один квиток на себе і на мене. Був навіть якийсь азарт: а раптом хтось із нас виграє?

Новина про те, що я виграла сто тисяч повалила мене в легку ейфорію. Я не вірила своїм очам і вухам!

Віддавши частину податку і забравши в призначений день суму, я по своїй не мудрості поспішила поділитися новиною зі своєю, здавалося б, найкращою подругою.

– Приїжджай швидше, Оленко! Відсвяткуємо! – Говорила Христя в слухавку, вітаючи мене. Ну заради пристойності я купила пляшку червоного і цукерок.

Проставившись і вже збираючись додому, я вже почала планувати покупки, проте подруга не поспішала мене відпускати:

– Ой, а займи мені грошей? Все одно просто так дісталися!

– Ну взагалі-то ми з чоловіком вже хотіли витратити їх на потрібну справу… – Відповіла я, здивувавшись.

– Ну хоть десять тисяч дай. Я тобі через тиждень поверну. – Не зменшувала оберти Христя.

У підсумку довелося їй дати цю десятку, про яку вона благополучно забула. Я одного разу попросила повернути гроші, на що вона відповіла:

– Та ви й так там багатієте кожен день, мені потрібніше! Ти ж мені подруга? Облишмо минуле. У мене грошей зараз немає.

– Ні, не подруги ми більше. Живи зі своєю жадібністю сама! Мені більше не телефонуй… – Не витримала я, кинувши слухавку.

Тепер у мене взагалі немає подруг, за те урок я запам’ятала на все життя.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page