fbpx
життєві історії
Сама вона подзвонила Аліку через 4 роки – після того, як її шлюб розпався. На жаль, на той час Алік одружився. “Не співпало”, – подумала Маша і стала жити далі. Але після Машиного розлучення Алік пожвавився. Почав періодично дзвонити і запрошувати на побачення. «Ай, зустрінуся, що мені втрачати», – подумала Маша і погодилася поїхати з Аліком на каву. Все-таки не бачилися п’ять років

Маша ніколи не була смаа. Її завжди оточували шанувальники. І з цієї багатої чоловічий палітри вона завжди вибирала найдостойнішого. Вибирала і була з ним. Доти, доки не закінчувалися любов, повага, бажання прощати і поступатися, бажання йти по життю разом. Ось і тепер вона не могла поскаржитися на відсутність чоловічої уваги. В її житті було троє чоловіків. Хоча «було» – це гучне слово…

Любов давно минулих днів

Алік був другим машиною любов’ю. Прогулянки, обійми і розставання, розмови по телефону до самого ранку… Правда, було в Аліку щось зарозуміле, гордовите, якісь поблажливість і цинізм, які ніколи не подобалися Маші.

Після того як Маша вперше вийшла заміж і переїхала в інше місто, їхній зв’язок перервався. Не відразу.

Маша періодично отримувала від Аліка листи. Сама вона подзвонила Аліку через 4 роки – після того, як її шлюб розпався. На жаль, на той час Алік одружився. “Не співпало”, – подумала Маша і стала жити далі.

Але після Машиного розлучення Алік пожвавився. Почав періодично дзвонити і запрошувати на побачення. «Ай, зустрінуся, що мені втрачати», – подумала Маша і погодилася поїхати з Аліком на каву. Все-таки не бачилися п’ять років…

Випили кави. Правда, під кінець зустрічі розмови «про життя» все одно стали перетворюватися в відверті знаки уваги з боку Аліка. Словом, Маша відправила Аліка додому, подалі від «якби чого не вийшло». Але на цьому історія не закінчилася. У наступні роки Маша і Алік зустрічалися – приблизно раз на рік. Маша – щоб поговорити, Алік – щоб «завершити незакінчене».

***

…На той час, як Маша переїхала до столиці, де жив Алік, вона вже розійшлася з другим, «цивільним», чоловіком. Вона знову була зовсім вільна. А Алік як і раніше був одружений. Але він вже цілеспрямовано шукав собі коханку, про що і заявивши Маші. Вона дивилася на нього широко розкритими очима, поки він розповідав їй, що «вона вже не в тому віці, щоб продовжувати чинити опір», «він же з нею чесний по відношенню до своїх намірів» (тобто зробити з неї кохану) і для цього цілком підійде її квартира або машина».

Ще він розповів їй кілька жалісливих історій про те, як приємно зустрічатися з жінками її віку, які «завжди знають, чого хочуть», і «як він бачить всі таємні помисли людей, в тому числі і як вона, Маша, хоче того ж, що і він, а заважають тільки не потрібні комплекси».

Так, кілька разів у Маші майнула думка: а, може, і сравді?.. Плюнути на все і завести ось такого чоловіка?.. Але вже через пару хвилин вона розуміла, що так не зможе. І не тільки тому, що він був одружений і ретельно приховував від дружини свої пригоди. А тому, що не було нічого світлого, чистого і справжнього в цьому сурогатному розчинному напої, який він намагався подати їй замість натуральної ароматної бразильської кави.

Він не кохав її, та й вона його не любила. Хоча любов, вона відчувала, повернути було можна. Але щоб її повернути, потрібні були час і сили. Часу у нього не було – до 19 він повинен був бути вдома. А спроби створити романтику здавалися йому юнацькою надмірністю.

Машу «нудило» від сурогату. Але Алік продовжував періодично писати їй повідомлення з «ароматом» флірту.

Іноді його повідомлення виявлялися не замішаними на писі і цинізмі. Іноді вони були людяними і ніжними.

І в ці моменти Маша бачила в Аліку того хлопчиська, якого любила в 11-му класі всім серцем.

Туди й назад

З Едиком Маша прожила три роки. Це були пристрасні і дивні відносини, цілком замішані на її ініціативі, які за рік їй вдалося перетворити в справжню любов.

Едик в душі був хлопчиськом – балагуром і душею компанії. Ніде правди діти, вона цінувала в ньому ці якості, цю легкість, з якою він йшов по життю, не “заморочуючись» на реаліях і пливучи за течією.

«Здуру» вона намагалася ліпити його. Вона хотіла бачити в ньому надійну опору – стіну, за яку можна було сховатися. Хотіла і шукала, «виховувала», але нічого не виходило. Едик був безвідповідальним і ненадійним, хоча і чуттєвим, ніжним і господарським в ті рідкісні моменти, що бував удома.

У якийсь момент життя Маша зрозуміла, що вона не може спертися на Едіка. Маша завжди любила сильних чоловіків – він не був сильним. Вона не відчувала і не бачила з ним впевненості в завтрашньому дні.

Вони розлучалися довго – протягом декількох років. Їх тягнуло одне до одного, і вони час від часу зустрічали світанок разом. Але варто було виникнути якійсь проблемі, що вимагала рішення, Маша не могла розраховувати на Едіка…

Іноді вони як і раніше зустрічаються на заході сонця, а потім прокидаються разом. Це єдине місце, де вони прекрасно знаходять спільну мову. Але для щасливого спільного життя це дійсно не головне. Навіть для такої геодоністки, як Маша. Тому що завжди настає тверезий від ілюзій ранок. Ранок з його проблемами і турботами. І коли ти розумієш, що вранці сам на сам залишаєшся з усіма своїми цілями і труднощами, прекрасна ніч зникає з пам’яті, перетворюючись в сон…

Нічний дзвінок

Останній раз Маша знайомилася по телефону в 10 класі. Відтоді Маша, як доросла «дівчинка», розумно відкидала таку можливість. Правда, продовжувала грайливо розмовляти по телефону з усіма, хто помилявся номером. Звичка…

Пізно ввечері на Машин корпоративний номер пролунав дзвінок. Чоловік з оксамитовим голосом бажав дізнатися розцінки на зовнішню рекламу. Маша нічого не знала про зовнішню рекламу, але вона завжди вміла підтримати бесіду і зацікавити співрозмовника. Тим більше, що того вечора вона якраз фарбувала нігті і готова була базікати без угаву – аби не смикнутися і не зіпсувати «красу».

Вони проговорили дві з половиною години. І Віталік став дзвонити їй кожен день. Маша розуміла, що нерозумно було сподіватися на те, що зі знайомства по телефону може хоч щось вийти. Але відмовитися від цих дзвінків вона не могла. Тим більше, що він був таким інтелігентним, уважним, так жваво цікавився її життям і її внутрішнім світом.

***

Отже, в житті Маші було троє чоловіків. І хоч вона розуміла, що на цих «острівцях» вона не буде врятована від безодні морської, перечекати було можна. Коли було зовсім не під силу, вона могла подзвонити Едіку і запропонувати залишитися на ніч.

Або пофліртувати з Аліком в асьці.

А дзвінки Віталіка будили в Маші метелика – їй ставало легко і хотілося літати.

Машині чоловіки були для неї як балон з киснем, за допомогою якого можна протягнути до приїзду рятувальника. Як остання «печенюшка» в пачці до обіду. Як вузька стежка перед тим, як перетворитися в широку асфальтовану дорогу.

…Ні, Маша досі не зневірилася. Вона вірить, що Він обов’язково з’явиться в її житті. І її любов виявиться взаємною. І все дійсно буде як в казці. Хоча ні, не «як», адже це буде реальність.

Автор: Марія Медведєва

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

You cannot copy content of this page

facebook