fbpx

Сама я родом з невеличкого села. Вийшла заміж, і стала жити в квартирі чоловіка, яка йому дісталася від бабусі. Все б добре, та свекруха вважає, що я в цій хаті ніхто. Як можна жити завжди в страху того, що до мене хтось прийде, а свекрусі не сподобається, точніше вона мене одразу ж попередила, щоб мої сестри, подруги тут не водилися

Сама я родом з невеличкого села. Вийшла заміж, і стала жити в квартирі чоловіка, яка йому дісталася від бабусі. Все б добре, та свекруха вважає, що я в цій хаті ніхто.

Як можна жити завжди в страху того, що до мене хтось прийде, а свекрусі не сподобається, точніше вона мене одразу ж попередила, щоб мої сестри, подруги тут не водилися.

Завжди Інна Гаврилівна натякала, що я не так готую борщ, не такий хліб купую, причіпки були за будь-що. І не про хліб справа, а взагалі, про життя.

Я особистість не конфліктна, але зараз стала нервова, вірніше була протягом 4-5 років, тому що кожен її прихід був для мене випробуванням. Не було тепла, завжди було щось зневажливе, а особливо коли я сиділа в декреті, без джерела доходу. А зараз, коли я вийшла з декрету і у мене пристойна зарплата, то все, я хороша, і через це змінилося її ставлення до мене, і мені противно через це.

Я чоловікові не раз говорила, що мені набридло бути під пильною увагою його мами, хоча у нас різні квартири, живемо окремо, уяви, мої батьки будуть тебе завжди дошкуляти і лізти в твоє життя. Я просто вважаю, що ось таким чином вона хотіла допомогти, давала поради, вказувала, але вона виконала ведмежу послугу.

Це повинно виходити від самої пари, а ніхто не повинен диктувати, як жити. Тим більше ображаючи. Тобто в якийсь момент я подумала, а чи потрібно мені таке щастя, у вигляді вічно довбаючої мене чужої жінки? Ми ж народжені для щастя, одружуючись із старшим я думала і була впевнена, що ми самі зів’ємо собі гніздо, все буде по нашому, всі меблі, всі деталі. А всі ці 8 років я не відчуваю себе господинею, тому що у нас в пріоритеті купити подешевше, економити. Це вже як манія.

А про дітей не пишу, тому що це святе, і я нікому і ніколи їх не віддам. І навіть не розглядаю другий шлюб, тому що зазвичай чоловіки не приймають дітей від першого шлюбу, я не хочу, щоб мої діти страждали. І я не готова будувати з кимось стосунки, тому що знаю, з чого складається шлюб. Це свекруха, родичі, і як ще з характером чоловіка пощастить.

Головне – це мій спокій і здорова нервова система моїх дітей, здоров’я і їхня посмішка. До речі, коли у нас зникли постійні скандали зі свекрухою, діти стали менше хворіти. Намагалася написати коротко до цієї теми, тому багато упустила.

Миру та добра вам, дорогі читачі!

Передрук без посилання на ibilingua.com – заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page