Півторамісячну Аліну батьки, колишні тоді студентами початкових курсів вузів, принесли своїй далекій родичці. Дівчинка народилася раніше терміну, була слабкою і майже весь час хворіла.
Молода мати, Ірина, була не в захваті від перспективи проводити безсонні ночі над безперервно плач доньки і стала вмовляти чоловіка підшукати їй іншу сім’ю.
– Ми дуже рано стали батьками, Іване, зрозумій, – говорила вона чоловікові, який теж не дуже радів можливості того, що через хвобу малятка доведеться піти в академвідпустку – він навчався тоді на лікаря і будував великі плани щодо своєї кар’єри.
– Якщо ми знайдемо їй гарну сім’ю, її виростять, зроблять з неї людини. А я дуже недосвідчена, щоб нормально виконувати материнські обов’язки. Раптом вона ще сильніше захворіє, що тоді з нами буде? Все стануть пальцями показувати і говорити, що це ми винні. Давай віддамо твоїй тітці, вона ж не може мати дітей.
Тітка припадала далекою родичкою з боку батьків Івана, дітей за багато років шлюбу у неї дійсно не було. Подумавши, молоде подружжя взяли дочку і прийшли з нею в будинок тітки. Та спочатку не відразу зрозуміла, про що мова, а коли зрозуміла, то почала голосно дякувати Богові за те, що трапилося:
– Я так мріяла про дитину, і мене почули на небесах! Я вже хотіла усиновити когось, але ви ж свої, так навіть краще.
– Тоді ми вам її залишаємо, тітко? – діловито запитав Іван. – Просто Аліна у нас недоношена і слабенька, а дивитися за нею важко. Якщо раптом вийде так, що вона не… зможе вижити, ми не будемо мати до вас претензій. Виросте – стане людиною, не вийде – значить, така доля.
Вони швидко пішли, залишивши дитину з її нехитрими пожитками в новому будинку. Чоловік тітки теж зрадів, зрозумівши, що в віці ближче до 50 став батьком. Незважаючи на повну відсутність батьківського досвіду, вікові подружжя стали хорошими батьками для малятка.
Вони зуміли виростити її, поправити здоров’я Алінки – до року вона повністю оговталася від своїх болячок. Після неї, натхнені успішним досвідом, подружжя усиновили ще двох хлопчиків.
Батьки Алінки, досягнувши хорошого положення, згадали про неї після того, як вона закінчила школу. До цього її батько, який став головним лікарем однієї з районних лікарень, завів широкі зв’язки, включаючи міністрів освіти, культури, праці.
Представницький і вміє легко знаходити спільну мову з іншими людьми, Ірина успішно просувався по кар’єрній драбині. Народивши після Аліни, сина Арсена буквально через рік, навіть не думала брати відпустку по догляду за дитиною.
За новоявленим спадкоємцем перспективного молодого лікаря дивилася його мати, не зважилася довірити таку відповідальну справу комусь іншому. Як невістка і син, вона навіть не згадала про старшу внучку, яку колись віддали майже сторонній людині.
Після Арсена народилися ще хлопчик і дівчинка, яких теж нікому не віддавали – виростили самі.
Іван та Ірина приїхали у всій пишноті: на дорогій машині, одягнені в дорогий одяг. При вигляді своєї старшої дочки, одягненої більш ніж скромно, Іван невдоволено поморщився, але поспішив висловити радість від зустрічі:
– Добрий день. Я твій батько.
Дівчина розгубилася, адже батьком і матір’ю вона вважала абсолютно інших людей. Тим часом Ірина командним голосом віддала розпорядження шоферові:
– Витащи сумки з багажника і внеси в будинок.
Ця зустріч запаморочила голову молодої Алінці, яка ніколи не бачила таких частувань та дорогих речей. Прийомні батьки з гідністю відповіли на непрості питання дочки, пояснивши їй, чому так вийшло.
Іван прийняв рішення познайомити старшу дочку з братами і сестрами, відвіз Алінку в той же день. Правда, нащадки були не в захваті від такого споріднення, але зробили вигляд, що раді об’єднанню сім’ї.
Ця показовість досі залишається в їх відносинах, коли все на людях демонструють один одному любов і повагу, а наодинці називають останніми словами.
Вони «впихнули» Алінку в педагогічний, і та відразу зрозуміла всю красу положення – бути дочкою впливового татуся. Іспити їй ставили просто так, по дзвінку від міністра.
У підсумку вона отримала диплом, не маючи ні найменшого поняття про свою професію, у зв’язку з чим ніколи не працювала за фахом. Коли не стало прийомних батьків, Аліна продовжувала спілкуватися з братами, з якими росла, допомагаючи їм у міру можливості.
Коли не стало рідного батька, стало зрозуміло, за рахунок кого її приймали інші. Аліна, що вийшла заміж, появились діти, не поспішали запрошувати до себе, всіляко показуючи, що вона їм не рівня.
Її мати останні 15 років страждає на хворобу, яка тільки прогресує – літню жінку постійно хтось супроводжує по дому.
Коли старша невістка, дружина Арсена, оголосила, що втомилася дивитися за свекрухою, і натякнула, нехай вони спробують, що таке цілодобовий догляд, ті ввічливо відмовилися і запропонували старшій сестрі виконати свій борг.
Ангеліна, тільки відповіла:
– А чому я повинна за неї дивитися? Вона залишила мене і не цікавилася стільки років, жива я чи ні, змусила вступити до вузу, в який би я ніколи не пішла по своїй волі. Вона вас виростила, ось і дивіться за нею самі.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
