fbpx

Сашко засмутився. Ні, аж ніяк не через дружину. Йому шкода було розлучатися з тещею — золотою та абсолютно несхожою на двох своїх дітей людиною. Сашко ріс без матері, і дуже прив’язався до цієї мудрої жінки. Але що сталося, те сталося

Сашко був щасливий у другому шлюбі. Красунька Оксанка, підкорила його серце, з першого погляду. У ній він знайшов віддушину та спокій.

Той спокій, якого зовсім недавно він не мав. Його перша дружина Маргарита була дуже сварливою, з важким характером. Щоправда, на початку їхнього спільного сімейного життя чоловік цього не помічав. Заклопотаний був дружиною повністю.

Жили вони тоді у великому двоповерховому будинку, в якому, крім їх двох, проживали мати Маргарити — Ірина Іванівна, тиха і побожна старенька, і брат дружини — Іван, здоровий здоровань. Рита навідріз відмовлялася кудись переїжджати, мотивуючи це тим, що це їхнє “родове гніздо”, та й матері потрібна допомога.

Сашкові на той момент було абсолютно байдуже, аби бути поруч із коханою.

Чоловік влаштувався вахтовиком, по три місяці пропадав на роботі, а потім із квітами та подарунками повертався до коханої дружини.

Але від сусідів та односельців, він почав дізнаватися не дуже хороші речі про свою дружину та її брата. Виявляється, Маргарита позичала жителям села гроші, а Іван потім ходив і забирав їх, не даючи ні дня відстрочки.

Сашко спробував поговорити з дружиною, на що отримав такий вислів що спочатку не зрозумів — чи його кохана перед ним.

Всі її слова зводилися до того, що якщо чоловікові щось не подобається, він може вимітатися. А вона завжди робить те, що вважає за потрібне. А Іван взагалі кулаком став махати.

Роздратований і приголомшений чоловік плюнув і назавжди покинув цю дивну родину. Вони швидше за все особливо і не засмутилися.

А він засмутився. Ні, аж ніяк не через дружину. Йому шкода було розлучатися з тещею — золотою та абсолютно несхожою на двох своїх дітей людиною. Сашко ріс без матері, і дуже прив’язався до цієї мудрої жінки. Але що сталося, те сталося…

Життя на розлученні не зупинилося. Сашко буквально через три місяці після переїзду до міста абсолютно випадково познайомився з Оксаною — діаметрально протилежною його колишній дружині.

Почали жити разом — чоловік купив на зароблені гроші простору двійку. Нарешті він був щасливий. Роботу, до речі, змінив — влаштувався на одну будівельну фірму і не простим робітникам. Життя налагоджувалося.

Того дня в нього забарахлила машина і він вирішив залишити її в гаражі, настав час уже на роботу. Зробивши за робочий день багато різних справ, Сашко повертався додому місцевим сквериком. Так, звичайно, було довше, але можна було подихати киснем, який виділяли безліч дерев, що тут ростуть.

На одній з лавок, прикрита уривками картонних коробок, дрімала бабуся. Так чоловікові здалося спершу. Жінка розплющила очі, підвела голову і зайшлася важким кашлем. Сашко ахнув — то була його колишня теща.

Він підбіг до неї, накинув свій светр і почав розпитувати про те, що сталося. Хоча й так здогадувався. Після того, як він пішов, брат та сестра взагалі розперезалися, творили, що хотіли.

А рідну матір, яка намагалася їх втихомирити, взагалі з хати вигнали. Вона вже цілий місяць у цьому скверику живе, гроші скінчилися, застудилася…

Сашко узяв стареньку під руку і повів додому. Там пояснив все дружині. Оксана виявилася жінкою жалісливою і в усьому підтримала чоловіка.

Тепер у їхній двійці стало троє. І ніхто нікого ніколи не дорікав, жили мирно і цінували одне одного.

А Маргариту з братом за рік посадили за шахрайство. Та Ірина Іванівна до них жодного разу не з’їздила. Хотіла спочатку, але Сашко відмовив. Нема за що їм це…

Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.

You cannot copy content of this page