fbpx
життєві історії
Село у нас маленьке, на Чернігівщині. Всі все один про одного знають. У селі пішли різні чутки, мама в них не вірила. Недавно щоправда випливла назовні

Село у нас маленьке, на Чернігівщині. Всі все один про одного знають. У селі пішли різні чутки, мама в них не вірила, поки сама не спіймала батька.

Нас в родині троє дітей, і у дитинстві нам здається, що наші батьки ідеальні. Адже ми уявлення не маємо про доросле життя. Але з віком починаємо розуміти, що кожна людина не без гріха…

Коли я була маленькою, тато був для мене головною людиною у житті. Мені здавалося, що він супергерой із казок. Я пам’ятала про нього лише добре. Також у моїй пам’яті залишився спогад про те, як батька не було вдома дуже довго. Але я ніколи не замислювалася про те, чому так сталося.

Проте нещодавно щоправда випливла назовні.

Ми з мамою якось розмовляли, і я згадала про цей момент. Вона спершу довго мовчала, а потім розповіла все.

Це було 15 років тому. Мені всього 10 було, сестрі 12, а брату 4 рочки. Батько почав дуже часто їздити до міста. Говорив, що це по роботі. Мені подобався той час, адже батько постійно привозив з Чернігова для нас цукерки.

Але мама пам’ятає цей час інакше. Адже тоді в селі пішли чутки про те, що батько закрутив роман із жінкою, яка приїхала до села на роботу.

У селі вони не зустрічалися, а для побачень їздили до обласного центра. Так говорили всі, проте мама не вірила. Поки сама не побачила, як тато виходить із дому цієї жінки. Він спочатку намагався виправдовуватись, але потім зізнався.

Мама в мене спокійна, але й вона не витримала. Сказала йому збирати речі та вимітатись. Він пішов. Тому його й не було дома майже місяць.

Він благав маму, щоб вона його вибачила. Зрештою, мама погодилася через нас, адже ми його дуже любили. Хоча їй було нелегко. Вона зі сльозами на очах розповідала мені цю історію. Я обіймала її, не знаючи, як потішити. Однак це ще не все, що мені потрібно було дізнатися.

Після цього та жінка поїхала з села. Але чутки не припинили доходити. Подейкували, що в тієї жінки народилася дитина. Батько все заперечував і більше не спілкувався із тією жінкою. З сином від тієї жінки батько почав спілкуватись, коли я вийшла заміж і пішла з дому. Він став налагоджувати з ним зв’язок. Мама про це знала і якось навіть упокорилася. А ось нам вони нічого не казали.

Все це перевернуло мій світ із ніг на голову. А нещодавно мені написав мій рідний молодший брат. Він привітав мене з днем народження. І тепер пише мені постійно, я відповідаю однозначно. Так само він спілкується з сестрою і братом.

Якщо чесно, я не маю жодного бажання з ним спілкуватися. Хоч він мені і брат, але для мене він лише помилка батька молодості. Хіба я ми маємо відповідати за його помилки? Мені здається, що ні.

Батько ображається через це нас нас всіх, але я нічого не можу з собою вдіяти, хоч і знаю, що той брат втратив маму. Адже цей хлопець лише вкотре нагадує мені, наскільки неідеальний мій тато. Як думаєте, ми з братом і сестрою неправі, що не йдемо на близьке спілкування з тим молодим чоловіком? Хто він для нас?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.