fbpx

Серед тижня в сина був день народження. Я знала, що вони святкувати не будуть, тому й запросила Володю з невісткою до нас. Цілий день ми з чоловіком їх чекали, а потім сіли до столу і самі ці реберця їли. Того вечора я Володі не дзвонила, а вже наступного дня я дізналася, що вони були у моєї свахи на дачі – шашлики смажили. “Мам, я думав, ти жартувала з тим запрошенням! Але не хвилюйся, ми гарно день провели”. Образливо, до глибини душі!

Серед тижня в сина був день народження. Я знала, що вони святкувати не будуть, тому й запросила Володю з невісткою до нас.

Цілий день ми з чоловіком їх чекали, а потім сіли до столу і самі ці реберця їли. Того вечора я Володі не дзвонила, а вже наступного дня я дізналася, що вони були у моєї свахи на дачі – шашлики смажили.

Чоловік каже не зважати, бо молоді, що хочуть те й роблять. Але мені дуже неприємно. Володя наш єдиний син. Ми зі Степаном подарували йому після закінчення університету квартиру моїх батьків. В ній молоді і живуть.

Ми б могли цю квартиру в оренду здавати, і чоловіку не довелося б працювати на будові так важко. Але ми все для сина старалися і ось таку віддачу отримали.

Відразу після весілля Віка все налаштувала так, що при першій же нагоді вони їдуть до її батьків. Ми для сина просто перестали існувати.

У Віки є брат, вони з близнюків. Іван також одружений і у нашої невістки і братової дружини дуже теплі відносини. Ось вони й зустрічаються сім’ями як не у батьків дома то на нейтральній території.

З нами їм не цікаво. Я не раз натякала сину, що ми їх чекаємо чи в суботу чи в неділю, але син лише сміється, а якщо і приїжджає, то зазвичай сам і на годинку.

А на минулому тижні в сина був день народження 28 років. Я розумію, зараз час не до святкування. Діти по роботах, тому я й подзвонила Володі, що в неділю ми їх чекаємо у себе.

– Нічого не купуйте. Я все сама організую і стіл накрию.

Син не мав нічого проти, тому я взялась писати хоч і невеличке, але меню.

Володя дуже любить мої фірмові реберця запечені в медовому соусі. Ось на гаряче я їх і приготувала. Не обійшлося і без крабового салату. Стіл я накрила не скромний, молодої картопельки відварила. Ми самі з чоловіком весь день нічого не їли, бо чекали, коли діти приїдуть. Але їх не було…

Ближче дев’ятої години ми самі з чоловіком сіли до столу. Все в нас відбувалось без слів. А наступного дня я дізналася, що син з Вікою гостювали у моїх сватів на дачі. Там і шашличок смажили і молоду картоплю варили.

Тільки про нас син і не згадував.

Коли я таки його спитала, чому вони не приїхали, син засміявся і сказав.

– Мам, я думав, ти жартуєш. В нас все спонтанно вийшло. І брат Віки підтягнувся. Не хвилюйся, ми гарно провели час.

Я то не хвилююся, просто мені образливо. Нас син ні за що не рахує. Всі лаври дістаються моїм сватам…

Як нам з чоловіком достукатися до єдиного сина? Чому він нас відкинув на другий план?

Автор – КАРАМЕЛЬКА

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page