fbpx

Сестра Лідія була для мене найближчою і найдорожчою людиною на цьому світі. Коли ми втратили наших батьків, ми присяглися у всьому допомагати одна одній і бути завжди підтримкою і опорою одна одній. У мене була родина, але син виріс і переїхав до столиці, а я залишилася у райцентрі. А потім ми розлучилися з чоловіком, і мені зовсім не було куди йти, бо жили ми в чоловіка

Сестра Лідія була для мене найближчою і найдорожчою людиною на цьому світі. Коли ми втратили наших батьків, ми присяглися у всьому допомагати одна одній і бути завжди підтримкою і опорою одна одній.

У мене була родина, але син виріс і переїхав до столиці, а я залишилася у райцентрі. А потім ми розлучилися з чоловіком, і мені зовсім не було куди йти, бо жили ми в чоловіка.

Ліда запропонувала мені пожити в своїй квартирі, тому що вона вдома практично не буває, все по закордонах їздить подорожує і працює, така у неї робота.

Я втратила не тільки будинок, але і роботу, бо працювала у фірмі колишнього чоловіка. Нову роботу було знайти складно, перший час жила на збереження, трохи син навіть допомагав, а потім влаштувалася покоївкою до однієї старої жінки. На той час я вже 2 роки жила на квартирі сестри.

Треба сказати, що місто наше курортне, близько від Одеси. І ось перед своїм черговим від’їздом за кордон на кілька місяців, Ліда мені поставила умову – до наступного місяця звільнити квартиру, тому що вона буде її здавати подобово туристам, навіть з ріелтором вона вже домовилася.

Я випала в осад, змогла сказати лише одне слово: «Добре». У мене стояв клубок у горлі.

Я просто дивилася у слід сестрі, яка з валізою в дверях щось говорила мені про оплату комунальних за цей місяць, а я навіть не могла зосередитися на її словах. Вона цього вечора відлітала на якийсь острів у Греції на три місяці і виглядала дуже щасливою. Я завжди була рада бачити її такою, але мабуть не в цей день…

У моїй голові крутилася тільки одна думка – куди мені піти, житло тут у нас влітку коштує дорого, моєї зарплати вистачить тільки на сарай в передмісті. Я почала шукати варіанти, але все було марно. Пройшов майже місяць, коли пізно ввечері пролунав дзвінок у двері.

Прийшла дівчина, представилася ріелтором і попросила звільнити квартиру, тому що вночі заїдуть квартиранти. Я намагалася пояснити, що йти мені нікуди, що сестра мене не попередила, що сьогодні мені потрібно з’їхати. Але розмова була марною.

Я намагалася додзвонитися до Лідії, але вона не відповіла.

Я взяла речі, і вийшла з валізою на вулицю. Першу ніч я спала на дитячому майданчику у дворі. Вранці сестра написала мені смс: «Вибач, що так вийшло, сподіваюся, ти вже знайшла де жити. Цілую.»

Ні, це було не просто неприємно, від цієї смс просто на частини розривалася душа. За що так вона зі мною? Вигнала рідну сестру з квартири, щоб здавати її туристам!

Я розумію, що їй потрібні гроші, але чому не можна було обговорити це все зі мною, а просто взяти і поставити мене перед фактом? Як шкода, що гроші тепер стали дорожчі, ніж відносини між людьми, між рідними.

Зараз я знайшла роботу в маленькому приватному готелі, тут мені виділили кімнатку, живу як мишка в банці, нікому не заважаю і нікому не скаржуся. Прикро, тільки, що Ліда так і не вибачилася за ту історію.

Зараз вона, наче нічого й не сталося, дзвонить і питає як мої справи. Для всіх у мене одна відповідь «У мене все добре, тільки ось світ зіпсувався до невпізнання»…

А всім хочу сказати одне: озирніться, згадайте, якщо раптом ви когось образили, можливо, зараз саме час попросити вибачення, поки не пізно! Бережіть родинні стосунки і любов!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page