fbpx
життєві історії
Сестра мого чоловіка вийшла заміж і пішла в невістки в мальовничі Карпати. Я розумію: краса, чисте повітря, але ж з роботою в тому селі – ніяк. В них з чоловіком двоє діток – рік за роком. Оксана поки не працює, а Василь перебивається з пустого в порожнє. І ось ми надумали зі Степаном продати свою автівку

Сестра мого чоловіка вийшла заміж і пішла в невістки в мальовничі Карпати. Я розумію: краса, чисте повітря, але ж з роботою в тому селі – ніяк. В них з чоловіком двоє діток – рік за роком. Оксана поки не працює, а Василь перебивається з пустого в порожнє. І ось ми надумали зі Степаном продати свою автівку

З варениками і борщем не склалося. Виспатися теж не вдалося, так як з самого ранку зателефонувала Лідія Митрофанівна.

Не знаю, як вона дізналася, що ми вирішили продати автівку. Керуючись своєю приголомшливою логікою, вона вирішила, що ми продаємо стару, щоб купити нову. Ну так, ми ж олігархи – сидимо і думаємо: а чого б з зарплати нову автівку не купити?

Я спросоння абияк пояснила, що ми навпаки вирішили економити, оскільки все не райдужно. Вона ненадовго задумалася, і радісно видає: – А я знаю, як буде краще для нас усіх!

– Ви автівку не продавайте, ви її краще зятю моєму віддайте! Ви ж знаєте, як вони в тому селі бідують.

Чомусь я навіть не здивувалася. Кажу, що по-перше, у мене свої плани щодо грошей, які я планую отримати за цю машину. А по-друге, як вона собі це уявляє? Ми в одній частині України, вони в інший.

– Ну, якось же машини перевозять, – невпевнено каже Лідія Митрофанівна. Я точно не знаю, але чула, що зазвичай переганяють своїм ходом.

Не впевнена, що моя “бабуся” переживе таку дальню дорогу. А робити капітальний ремонт, щоб потім перегнати її в далекі від нас Карпати, щоб віддати людині, яку я в очі не бачила?

Я може і не така мудра, але не до такої міри. Тай самі ми навіть приблизно не багачі. Тим більше зараз такий час, що сьогодні робота є, завтра нема. Я повинна мати хоч якусь фінансову подушку.

Загалом, попрощалася, вимкнула телефон і вирішила додивитися свій чудовий сон. Але не тут-то було. Через пів години задзвонив телефон чоловіка.

Сестричка згадала про його існування! Ти, каже, передай своїй дружині, що нам її старий непотріб не потрібний. Або давайте так, коли продасте її, можете перевести нам гроші, а ми додамо, і візьмемо щось краще.

Степан, якого мало того, що розбудили в таку рань, та ще й сідають на голову, заговорив до Оксани злим тоном:

– Яка автівка? Які гроші? Хочете машину – чешіть працювати. Немає роботи у ваших Карпатах, так їдьте де є, в Чехію, чи Польщу.

Потім він вимкнув телефон, превернувся на інший бік і… захропів! Мені б так… у мене вже весь сон злетів. Пішла на кухню, зварила собі каву. Сиджу злюся. Думаю, та ну його ті вареники з борщем, краще суп зварю і манікюр зроблю.

Ближче до 10-ти чоловіча частина родини прокинулася, і підтяглася на кухню – снідати. Дивлюся, чоловік не злий, посміхається. Кажу йому: – Добре, що ти вже заспокоївся.

Дивиться з нерозумінням. Ну, після дзвінка твоєї сестриці, кажу. А він: Так вона правда телефонувала? Я думав, наснилося…

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

You cannot copy content of this page

facebook