Хтось і в наш непростий час влаштовує гучне торжество з тамадою і свідками, викупом нареченої, торта, туфель і криками «Гірко». Справа смаку і гаманця. Але вже якщо весілля грають, то гості присутні і з боку нареченого, і з боку нареченої.

Компанія збирається різношерста, адже звуть і найближчих родичів, і друзів-подруг, і колег, і «потрібних» людей. Ось знайома моя на ім’я Оля розраховувала погуляти на весіллі. Рідна сестра заміж зібралася, як-ніяк.

– О тому, що Олена вийде заміж в червні ми знали приблизно за півроку, – розповідає Оля, – зустрічалася вона з Матвієм пару років, він і вдома бував у наших батьків, і вона сама з його родиною була знайома.

Олі 36 років, вона заміжня, є дитина – дівчинка 10 років. Молодшій сестрі Олені нещодавно виповнилося 30. І рідні всерйоз переживали за те, що зі створенням сім’ї молодша дочка припізнилися: роки йдуть, годинник цокає. Ну Ви розумієте, що в таких випадках кажуть жалісливі родичі.

– Роки йшли, а все ніяк, – згадує Оля, – начебто і почне з кимось зустрічатися, але виявляється – не те. На шлюб сестри з Матвієм сподівалася вся сім’я.

– Такий хлопець хороший, – говорила мама відразу після знайомства з обранцем молодшої дочки, – хоч би вже все вийшло, ну скільки можна однією кувати.

Олена про заміжжя теж мріяла, Матвію дивилася мало не в рот, ловила кожен поворот голови. І ось – здійснилося. У січні молода людина сподобився зробити пропозицію. Тільки з відстрочкою до червня: чекали закінчення терміну відрядження сестри майбутньої свекрухи.

– А за 3 тижні до наміченої дати, – продовжує Оля, – тітка Матвія приїхала зі своєї закордону, до цієї події і приурочили загальне знайомство двох сімей. Щоб вже на весіллі знати один одного в обличчя.

Епохальні посиденьки вирішили влаштовувати в просторій квартирі тітки Матвія, тієї самої, яку чекали. Лариса Романівна, так звуть молодшу сестру мами Матвія, була в сім’ї авторитетом незаперечним: забезпечена, владна. Сама вона колись була одружена, але дітей не народила.

– Любов Романівна, свекруха Олени, – каже Оля, – всі вуха сестрі цієї Ларисою прожужжала. Мовляв, від неї залежить ваше з Матвієм добробут.

– І допоможе, і влаштує на хорошу роботу, – говорила майбутній невістці Любов Романівна, – та й спадок Ларочка залишить єдиному племіннику і хрещенику, у неї, крім нас з чоловіком і Матвія, нікого ближче немає.

– Прийшли ми до цієї Ларочки, – невесело усміхається Оля, – я, чоловік, дочка, батьки мої, Олена, Матвій з татом і мамою. Те, що Лариса Романівна манірна до жаху, стало ясно з порога. А за столом вже розмова зайшла про те, чим займається і як вчиться наша з чоловіком дочка.

– Дівчинка повинна вчити різні мови, танці та музику, а не з м’ячиком по полю ганяти, – заявила Лариса Романівна, – шкода, що деякі батьки цього не розуміють і заздалегідь прирікають дівчинку на те, що вона залишиться ніким.

– А дочка у нас жіночим футболом захоплюється, – обурюється Оля, – вона образилася, надулася. Тим більше, що наші з Оленкою батьки і сама сестра підтакнули «авторитетної» тітки Матвія.

– Що ти сидиш з таким обличчям, дитинко, – приблизно через півгодини звернулася до дочки Ольги Лариса Романівна, – розкажи нам, як ти вчишся? Або теж хвалитися нічим?

Цього Оля з чоловіком вже не стерпіли.

– Ми прийшли знайомитися з родиною майбутнього чоловіка нашої Олени, – відбрила зарозумілу жінку Оля, – а не розглядати з лупою таланти, здібності та майбутню долю нашої дитини.

– Ну ясно в кого дівчинка, – винесла вердикт господиня будинку, – добре, Матвію, що твоя наречена зовсім іншого виховання і моралі. Треба ж, як буває, у одних батьків такі різні дочки….

– Ми пішли, – каже Оля, – врешті-решт ми не зобов’язані терпіти настанови сторонньої мадам, яка, як це буває, не маючи своїх власних дітей, краще за всіх знає, як виховувати чужих.

Після тієї злощасної зустрічі родичів, Олена звернулася до старшої сестри.

– Олю, зрозумій мене правильно, я скандалів на своєму весіллі не хочу. Ларису Романівну ми не запросити не можемо, вона Матвію хрещена, та й багато чого від неї залежить. Так що прости, ми з чоловіком потім краще до вас в гості зайдемо.

– Дочко, – підтримала молодшу мама Олі, – Олена так довго свою долю шукала… Матвій для неї – справжній шанс, тим більше, що Лариса жінка не бідна, а він її єдиний майбутній спадкоємець. Ти ж сестра, ти зрозумієш, а Олені негоже сімейне життя починати з розбіжностей з родиною чоловіка. Ну що тобі варто було тоді просто промовчати, вислухати і промовчати!

– Мені мовчати, коли принижують мою дитину? – обурилася Оля, – Так що я тоді за матір. Я – сестра, я повинна зрозуміти, а безглузда тітка дорога тому, що вона спадок залишить Матвію? Ну ну. Завтра їй Олена не догодить, тітка зажадає розлучення ненаглядного Матвійка і і він легко її змінить на іншу. Заради майбутнього спадщини та інших булочок?

На весілля рідної сестри Оля не йде. Від «заходу» Олени з Матвієм після весілля до них, посидіти і відзначити, вона відмовилася.

З мамою, яка підтримала меркантильні резони Олени, Матвія і його сім’ї, жінка тепер не спілкується. Ось так. Дочекалися тітку.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.