8 років тому я поїхала в Київ навчатися, потім знайшла в столиці роботу, залишилася працювати й жити. А моя молодша сестра за це й час вийшла заміж, вмовила батьків продати нашу двокімнатну квартиру в Полтаві і купити з доплатою трохи більшу квартиру. А коли ціни на квартири злетіли, вони, продавши трикімнатну, купили великий будинок в передмісті.
Недавно, через 5 років, я повернулася додому, але вже в будинок сестри й батьків. Мені виділили найменшу кімнату, з розрахунку скільки мені належало від тієї двушки, і пообіцяли, що допоможуть з житлом. Сказали, що як виникне потреба у мене, то вони кредит візьмуть і віддадуть мені гроші.
Треба сказати, що сестра в мене дуже владна, тому я часто стала Риті заважати, і вже через тиждень після мого повернення виникла швидка необхідність мене кудись випхнути. Вирішили, що з мене не братимуть гроші за харчування та проживання, а все що я зароблю, я збиратиму на квартиру, плюс сестра з чоловіком візьмуть кредит.
Та я заважала все більше. Особливо мій котик, який на той момент прожив у них 15 років. Сказали, що або вони його виженуть, або подінь, куди хочеш. Я вирішила, що орендуватиму квартиру з котом. І тут, на щастя, я зустріла свого майбутнього чоловіка. У нього була однушка без ремонту, ось туди ми і переселили кота.
Настрій у сестри почав покращився, бо я дуже швидко переїхала до майбутнього чоловіка і його батьків, потім ми зробили ремонт в однушці і вселилися туди. Сестра потирала руки від щастя, вже не треба мені виплачувати гроші, і дім лише її.
В домі батьків вже не було місця не тільки мені, а й моїм речам. Спочатку почали заважати мої речі, а оскільки у нас маленька квартира, я не хотіла їх всі забирати. Там були книги та трохи речей. Сестрі вони заважали дихати у 150 квадратах. Сплавила їх на горище в гаражі.
Недавно ми з чоловіком купили диван, і вирішили поки що наше ліжко перевезти до батьків на рік, поки не розширимося – гроші нам пообіцяли додати батьки чоловіка. У сестри скипіла заздрість. І в результаті, дзвонить мені мати і каже, що наше ліжко вони розберуть і виставлять надвір, бо молодим вона заважає. А ліжко стоїть у кімнаті, де ніхто не живе.
Я попросила почекати рік, на що мене назвали крахоборкою, що я тримаюся за барахло (хоча ліжко нове). А крім того, у чоловіка немає роботи, я сиджу в декреті, тож доходи мізерні.
Я вирішила захиститися, хоча мені від батьків не потрібні ці гроші, і нагадала про ті гроші від продажу квартири батьків. Сестра сказала, що ці гроші я вже отримала, адже вони не брали з мене за рік проживання та харчування, і жила я в них, і збирала гроші собі на втіху. Мабуть, я їм як слон.
До речі сказати, коли моя сестра незаміжня жила з батьками, вона накопичила на машину, а батьки її утримували. І – ні слова докорів!
Багато чого було. Якось моя компанія надіслала 10 коробок реклами, мені не було куди ставити, я привезла ці ящики до батьків. У них і будинок, і гараж. А вони виставили коробки під дощ, бо вони їм красу псували.
Коли не стало мого котика, вони не хотіли ховати його за парканом, пропонували забрати до лісу. А для мене він як частина сім’ї, хіба так можна з близькими?.
Як ви вважаєте, я правда дріб’язкова й жадібна? Хіба мають батьки брати із незаміжньої доньки плату за харчування та проживання? Чи багато я хочу, попросивши зберігати мої речі в порожній кімнаті, якщо моя оселя – розміром з хустку?
Чи нормально це, що мої батьки і зараз допомагають сестрі матеріально, живучи під одним дахом, а просто прошу іноді допомоги не грошової, а просто людської?
Вибачте, що так багато написала, дуже багато на душі, а як з ними спілкуватися надалі – не знаю.
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube”
Фото ілюстративне, авторське.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
