– Сестра? Та ні, не може такого бути, – говорила Анна після прочитаного повідомлення у фейсбуці. – Любов та повагу батьків видно неозброєним оком. Про позашлюбну дитину й мови бути не може. Та за деякий час це “не може” увірвалося в їх сім’ю. – Діточки, це правда. Батько зізнався. Та я й сама зрозуміла – Катерина дуже схожа на Наталку – одне лице. Вчора вона була у нас дома.
***
– Ця історія пару років тому почалася, – розповідає Анна.
– Пише мені в соцмережах якась дівчина. Привіт, мовляв, мене звуть Катя, я твоя сестра по батькові!
Я спочатку подумала – помилилася, з ким не буває. Прізвище у нас досить поширене, хіба мало… Закрутилася і не відповіла їй нічого. А через пару тижнів дзвонить мені моя справжня рідна сестра Наталка і повідомляє, що ця мадам і до неї стукала з тією ж темою – мовляв, я твоя сестра по батькові, давай спілкуватися…
З цією жінкою ні в однієї з сестер ніяких асоціацій немає. І батьки ніколи про щось подібне не згадувала.
– Так, хвора якась! – вирішили сестри, порадившись.
Але черв’ячок сумніву, звичайно, оселився. Чому ця жінка знайшла саме Анну та Наталку? Прізвища в акаунтах у дівчат стоять різні, про те, що вони рідні сестри, не знає ніхто, крім їх реальних подруг, до числа яких Катя аж ніяк не відноситься.
– Ми відкрили її сторінку, подивилися дату народження – вона на місяць молодше Наталі, їй теж двадцять шість. Я ще сказала сестрі – ну, тоді це точно повна нісенітниця. Щоб у тата була ще одна дочка одночасно з нашою Наталкою? Ось вже дурниці!
Батьки Анни і Наталки були просто-таки ідеальною сім’єю.
Активні, позитивні, весь час разом, весь час з дітьми, весь час щось затівали. У періоди безгрошів’я не сумували, підтримували один одного. Разом ходили в походи, запрошували гостей, співали пісні. Мама була чудовою дружиною і відмінною господинею, друзі любили бувати у них.
– Шкільні подружки мені заздрили! – каже Анна. – У багатьох в сім’ях, особливо в дев’яності, творилися “чудеса”. А у нас завжди було дружно, весело і пахло варениками та борщем…
Батько, здавалося, душі не чув у дружині. Жили душа в душу всі тридцять п’ять років, жодного разу сестри не чули, щоб батьки лаялися.
Років десять тому Оксана Григорівна, мати Анни і Наталі, потрапила в дорожню пригоду, довго лікувалася. Чоловік тягав її на руках на третій поверх, біг з роботи, щоб розігріти обід, домовлявся з лікарями.
– Я і заміж до сьогодні не вийшла, тому що до мене ніхто з чоловіків ще не ставився, як тато до мами! – ділиться Анна. – Хоча, чим далі, тим більше розумію, що такого принца, як тато, в наш час не знайду!
… Наталя написала передбачуваній зведеній сестри, і та відповіла. Правильно назвала прізвище, ім’я та по батькові їх батька, пояснила, що колись її мати працювала разом з ним.
Потім завагітніла, батько сказав, що дитина йому не потрібна, і жінка поїхала до батьків в іншу область. Кілька разів писала потім, навіть фотографії пробувала надсилати. На листи батько не відповів.
Мати виростила Катю одна, за допомогою своїх батьків. Тепер бабусі з дідусем вже немає, мати теж важко хвора, хоча бореться. Але Катерину дуже лякає думка, що вона може залишитися одна на світі. Взагалі одна. Ось вона і придумала – знайти батька.
До того ж з’ясувалося, що у неї і сестри є, цілих дві, і до того ж ровесниці. Це ж чудово! Можна спілкуватися і дружити!
– Я Наталці нашій відразу сказала – не думай з нею спілкуватися! – розповідає Анна. – Навіщо це? Заблокуй її, кажу, і викинь всю цю історію з голови. Ні до чого хорошого це не призведе. Сестра зі мною погодилася. Ми цій Катерині написали, що спілкуватися з нею не хочемо і знати її не хочемо.
А через якийсь час сім’ю сестер потрясла новина – батьки зібралися розлучатися.
– У тата, виявляється, дитина була на боці! – зі сльозами розповідала дочкам Оксана Григорівна. – Як я дізналася? Ця дівчинка сама до нас прийшла. Прямо додому, ага… Степана не було, я сама вдома була. Не знаю, чому я їй відкрила. У неї просто одне обличчя з нашою Наталкою. Подруга каже, нехай експертизу зробить, але я не бачу сенсу… Та й Степан нічого заперечувати не став. Благає пробачити. Мовляв, один раз, двадцять шість років тому, був гріх. Але віри тепер йому ніякої. Як колись, вже не буде…
Батько лежить в лікарні – серце, мати плаче дома, а Анна сильно розлючена на зведену сестру.
– Ні, ну яка ж людина! Навіщо вона вилізла зараз з цією інформацією? Родичів знайти захотіла? Так після того, що вона влаштувала в моїй родині, я її просто прогнати готова! Спілкуватися з нею? Так ні за що на світі, нехай навіть не думає про це!
А що ви думаєте з цього приводу? Варто пробачити сестрам зведену сестру?
А ви що думаєте?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
