Чому так? Чому я з усіх боків не така для рідних людей?
Брат у мами золото все виніс і продав? Хороший хлопчик, давай-но я кредит візьму і тобіна квартирку додам!
Сестра – ні освіти, ні роботи, ні чоловіка. Народила дітей і сидить у мами на шиї, ніжки звісивши.
Ось вони – хороші. А я той самий персонаж, без якого ні в одній сім’ї не обходиться.
– Ти диви, ще кілька років і зовсім товарний вигляд втратиш! Заміж тобі треба! – голосить мама.
– Та хто її візьме, перезрілу таку! – гиготіла сестра, при надії третьою дитиною.
Я машину купила, дев’ятку 93 року, – розіб’юся, а їм мене туди проводжай, гроші витрачай. На квартиру збирати вирішила – скупа, краще сестрі допомагай. У відпустку зібралася автостопом – племінників з собою не взяла, безсоромна, але ж їм морське повітря корисне!
– І взагалі, вдома сиди. Нехай сестра їде! – заявила мама, дізнавшись про відпустку, а зрозумівши, що грошей немає, розпалилася. – Що вигадала! Зовсім розум згубила?
У мене аж підборіддя відвисло від такої заяви. У неї і так не життя, а суцільний відпустку – дітей вічно прагне сплавити, собі на втіху прохолоджується, потім в наступнийдекрет іде. І так по колу.
У брата дружина – марнотратниця. Він за поріг, вона в магазин. Йому сусіди на роботу дзвонять, розповідають що дитина дві години кричить за стінкою. Брат з роботи зривається, дитину мамі підкидає і шукає свою благовірну. Знайде, з нею ж і п’є, на роботу не виходить потім. Грошей немає, а їсти хочеться – ходить і тягне, що погано лежить. До себе я його не пускаю, після того, як вони з дружиною у мене місячну зарплату стягнули. Я ще й винна залишилася, для дитинки на їжу пошкодувала. Так годували б дитину – сама б віддала. А вони ж на інше витрачають!
Сестра недавно залицяльника знайшла. Вирішили вони сім’єю жити. А чи багато розгуляєшся в двушці вшістьох? Вихід – оренда? Ні, маму мою виселити! Адже вона заважає. А у мене – кімната орендована. Речі мамині разом з нею до мене перевезли, під порогом кинули. Я додому приходжу з роботи – мама сидить, мене чекає.
– З тобою тепер жити буду. Тому давай, другу кімнату теж орендуй!
А якщо і другу орендувати, мені на життя на місяць всього 3 тисячі залишатися буде. Я в продуктах себе маю обмежувати, щоб мама сестрі не заважала?
Пояснюю матері, що не потягну. Вона порадила:
– Роботу другу знайди.
Легко сказати. Жила вона у мене три тижні. Все, що я приготую, упаковувалося і сестрі неслося. Звичайно, їм потрібніше! Я і повітрям можу прогодуватися! Мама брата впустила, коли мене не було. Ноутбуку моєму – 10 років в обід було. Екран тріснутий, клавіатура не працює, зарядку не тримає – тільки від мережі працює. І зазіхнув же! Я відразу до нього, а він вже в грець нетверезий. За 200 гривень здав!
Я додому повернулася, сиджу у ванні, плачу. Не реву – вию. Мати стукає:
– Сестра твоя прийде зараз, їм за квартиру заплатити нічим. Я у тебе з гаманця три тисячі взяла!
А три тисячі ці – останні! Все, не було більше. Я виходити не хотіла. Включила воду, ванну набрати. Та хай воно все йде лісом, думаю. Чую – дзвінок у двері. Я пішла спробувати відібрати свої гроші останні. Поки сварилися, сусідів знизу затопило. Вони ще прибігли, кричати почали.
Господиня нас виселила. Грошей немає, йти нікуди – мама до сестри повернулася, раз така справа.
Речі зібрані, у подруги гроші зайняла на дорогу до столиці. Може, подалі від цих «родичів» життя налагодитися. А може й ні. Ну гірше вже точно не буде. Там у мене однокласниця, сказала з роботою допоможе. Отже – лише вперед!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
