Сестра Оксана живе в Дніпрі, там зараз самі знаєте, як. І ось вона зібралася до нас в гості з родиною на новорічні свята. Я дуже зраділа! Та коли Оксана виставила захмарні вимоги, я попросила її не приїжджати. Я все поясню.
У нашій родині завжди гості на свята. Мені це не завжди подобалося, адже я майже не маю можливості відпочити, але свекруха Ніна Василівна завжди мені говорить:
– Ти господиня, повинна гостей пригощати і частувати.
Я суперечити не могла, бо жила з нею під одним дахом. Квартира мала дістатись моєму чоловіку у спадок від його бабусі, але його мама поспішила переселитися до нас. Аргументувала це тим, що свою квартиру вона тепер віддасть в найм для додаткової копійки. Я терпіла і це.
Прислухатися мені доводилося і до своєї мами:
– Не можна з родичами сперечатися. Собі дорожче виходить. Тільки емоції витрачатимеш.
Так я й підкорялася, наче крихітний і вічно втомлений ослик. Що йому в візок поставлять, те бідолаха і тягне.
А тепер по суті. Я маю двоюрідну сестру Оксану в Дніпрі. Вона завжди приїздила до нас у Франківськ і вважала, що це курорт. Мені ж не було куди подітися, і я всіляко намагалася догодити гості.
Але з роками терпіти примхи і взабаганки Оксани ставало все складніше. Навіть мій чоловік, який так любив пишні застілля, раз у раз в очікуванні поглядав на годинник у товаристві моєї родички і її сімейства.
Роки подібних святкувань мене вже втомили, а зараз так вони зовсім не на часі.
Але справа йде до новорічних свят, а я вирішила нічого не робити. Чоловік здивувався:
– Чому ти не готуєш будинок до приїзду Оксани? Адже це вже післязавтра. Невже встигнеш?
Але я мовчки дістала телефон і ввімкнула запис дзвінка Оксани.
«Трубку не береш, цяця моя, зайнята яка. Я це, сказати хочу, що мій Денис на дієті. Свинину йому не готуй. Яловичину можна тільки. нічого більше. А Даня прихворів, тож доведеться твого Назара з ліжка його переселити. Тимчасом. Даня поспить у його кімнаті, може, у вас якраз і видужає. І зустріти нас треба було б, а то речей якось багато цього разу. Я твоїй свекрусі меду обіцяла привезти кілька літрів. Тож чекай, сестро», – пролунав голос Оксани з телефону.
– Мамо, я не хочу на підлозі спати. Не хочу, щоб Данька мою кімнату забирав», – жалісно промовив наш 7-річний Назарчик.
Ви б чули, як Оксана голосно волала в слухавку, що я погана сестра і господиня, і дружина, і мама. Словом, жахлива я жінка. Як я тільки змогла вийти заміж і ростити свою дитину.
– Будь ласка, не треба приїжджати до нас, – коротко відповіла я і поклала слухавку. Але сестра не заспокоїлася. Почала дзвонити всім, кому лише могла.
І свекрусі моїй подзвонила, і матері. Розповідала, як сильно її двоюрідна сестричка образила. Яка я така сяка -людина і як таких лише земля носить.
Мама мого чоловіка спробувала навіть поставити мені ультиматум, а мама відразу взялася докоряти мені на всі лади. Але посил у обох мам був один: «Та як ти посміла так з родичами вчинити?!»
А ми з чоловіком і сином вчора взяли деякі речі і поквапилися в дорогу, їдемо в карпати на місяць.
– Ви що, хочете мене на святоа залишити саму вдома? І без столу та без подарунка? – спробувала зупинити нас моя свекруха.
– У вас є власний будинок, з якого ви поїхали з невідомої причини. Повертайтеся туди і святкуйте з квартирантами-переселенцями, – відповіла їй я.
По дорозі по щасливих обличчях чоловіка та сина я зрозуміла головне. Іноді найсмачніші страви – це кава та хот-доги на заправці. Найкраще місце там, де кохані люди. Я стільки разів влаштовувала пишні гулянки. Але ця скромна їжа в машині зі своїми найулюбленішими чоловіками стала для мене найсмачнішою на світі!
Думаю, попри все, і свята цього року стануть для нашої родини найкращими! Всім миру й добра!
Передрук без посилання на ibilingua.com.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.com.