Не можу прийти до тями після невдалого побачення. У нас воно було п’ятим. Кіно, кафе, прогулянка на теплоході, катання на конях та романтична вечеря у ресторані.
На вечері й вилізло погане запитання мого колишнього шанувальника. Напередодні вечері я додала його в друзі. У шлюбі не була, дітей немає, є авто та студія, батьки допомогли купити. Цілком симпатична, господарська — із відносин невдалий досвід на другому курсі інституту. Я припускала, що на шлюбному ринку наречених виглядаю досить виграшно.
До ресторану Тимур прийшов без квітів. Перший раз. До цього букет був обов’язковим атрибутом. Він сів навпроти і з усмішкою на мене дивився.
– Щось трапилося? – поцікавилася я.
– Сталося. Ти чому не сказала, що тобі тридцятник? — з наїздом спитав він.
– Двадцять дев’ять. Тридцять за рік буде.
– Та яка різниця? Ти все одно стара. Я думав, що тобі років двадцять два, три максимум. Нам не по дорозі. Мені потрібна молода дівчина, яка народить мені дітей. Ти під цю ухвалу не потрапляєш.
Я втратила мову. Співрозмовник дивився на мене як на настирливу муху. Стара я. О це здивував! Для сорокарічного чоловіка, який працює автомеханіком і живе в орендованій квартирі, я стара!
Поки я приходила до тями, він встав і пішов. Дивна людина. Я йому говорила, що через рік відзначатиму тридцятирічний ювілей! Він тоді розсміявся, швидше за все, подумав, що я пожартувала. Цікавий такий.
А питанням він не поставив: звідки в такому юному віці, одразу після закінчення інституту, у дівчини машина та квартира? Таке буває, але рідко.
Мої думи перервав дзвінок подруги ,,Там якийсь дивний відсилая всім твоїм подругам смс.”
Як людині могло прийти таке в голову, ще писати подругам, що я стара і його обманула.
Увечері приїхала подруга для моральної підтримки. Сказала, що Тимур просто дивний, навіть на таких ображатися гріх. А я не можу викинути його слова з голови.
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
