Щаслива Оленка вибирала в салоні весільну сукню. Їй потрібна скромна, але особлива, вишукана, найкраща! така, щоб коли вона її одягне, Рома не міг відвести від неїх очей! Оленка відчувала, що ось-ось зустрінеться з сукнею своєї мрії. І – ось вона, ніжно-мережана, молочного кольору.
В сумочці озвався мобільний – прийшла СМС-ка від Романа.
Оленка зблідла – наречений написав два слова: “Весілля скасовується”.
Думала – розігрує.
Подзвонила.
Роман щось довго мимрив про згасле багаття і вкрите попелом вугілля, але таки з’ясувалося, що тут згасло тому, що спалахнуло в іншому місці…
Словом, речі я свої забрав, прости і забудь. – сказав наостанок Роман.
І телефон відключив.
Весь салон слухав мильну оперу, насторочивши вуха.
Якась неприємна наречена, яка прийшла з купою квохчущих родичок, глянула поблажливо і сказала:
– Раз вам ця сукня вже ні до чого, тоді я її забираю!
– Ще чого! – сказала Оленка. – Вам до неї не дохудідіти. Так, і не упаковуйте, я його відразу одягну.
І наділа, і пішла, виблискуючи спиною і плечима і підмітаючи тротуари пишною мереживною спідницею.
І стала причиною кількох невеликих ДТП.
І потім Микита пояснював друзям, чому так поспішно одружився. Чого, мовляв, тягнути, раз наречена вже в сукні, та ще й такій гарній, була! У Оленки й Микити вже підростає трирічна донечка, вони щасливі. Ось така трапилася історія!
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
