Щастю не було меж. Тільки один недолік був у цієї квартири – по сусідству проживала свекруха Іванна Дмитрівна.
– Скучили без мене? – запитала щасливим голосом мама Ярослава з порога.
– Дуже! Всього ніч минула! – не без єхидства відповіла Наталя, але свекруха навіть не помітила цих ноток в глосі невістки. Вона мило захихотіла і побігла наводити свої порядки. Наталка теж пішла на кухню, капати собі заспокійливе.
Іванну Дмитрівну вона переносила тяжко, але заради чоловіка терпіла.
Ні, Наталка зі своєю другою «мамою» не сварилися. А як можна посваритися з найпростішої душі людиною, яка готова на все заради улюбленого сина і «дочки»?! Іванна Дмитрівна знала про все і всіх. І свято вірила, що несе ці знання в маси тільки з кращими спонуканнями.
Коли Ярослав і Наталя вирішили одружитися, він привів свою наречену додому для знайомства з мамою. Та зустріла дівчину з розпростертими обіймами. Наталка навіть не очікувала настільки привітного прийому.
– Ти така гарна! Дуже приємно познайомитися! А ти вмієш готувати солянку і кулеб’яку, а комірці прати? Не переживай, я всьому тебе навчу. Все життя мріяла, щоб у мене була дочка! – щебетала Іванна Дмитрівна.
Наталя тоді навіть рота відкрила від таких запитань. Їй було вже двадцять вісім. Готувати вона вміла і досить непогано: котлети, борщ, піцу, голубці… Словом, голодувати вона і її чоловік точно не будуть. Плями також виводила і пральною машинкою користувалася досить часто, в бруді і неохайності її ніхто не міг звинуватити.
Наталка сподобалася Іванні Дмитрівні, і вона дала Ярославу добро. Незабаром молоді одружилися і почали шукати квартиру. Вони відразу ж вирішили її купити, а не витрачати гроші на винаймання. Банк схвалив іпотеку. Залишилося знайти житло протягом двох тижнів. Як на зло, нічого доброго не траплялося.Наталя вже засмутилася, як тут виставили на продаж прекрасну «двушку» в дуже хорошому стані. Яке ж було розчарування Наталі, коли вона дізналася, що квартира розташована в сусідньому від свекрухи будинку…
Спочатку наталя сподівалася, що цей факт не буде вирішальним в її житті з Ярославом, але вона помилилася. Всі місяці, поки Наталя чекала дитинку, Іванна Дмитрівна ходила до них, як до себе додому. Дівчина просто тікала на роботу або в лікарню. Тим часом свекруха наводила свої порядки.
Потрібно віддати Іванні Дмитрівні належне, вона ніколи не повчала і не «тикала носом» у відкриту. Однак, завжди все переробляла так, як було зручно саме їй. В результаті Наталя відчувала себе не вдома, а в гостях у свекрухи.
Спочатку Ярослав дружину втішав, потім вже починав дратуватися:
– Ну чого ти ниєш? Он твої подруги розриваються між побутом і маленькою дитиною. А мама і їсти приготує, і з коляскою погуляє. Не вигадуй!
Але Наталю це не влаштовувало. Вона хотіла побути господинею в своїй квартирі, а не розважати годинами свекруху. Коли терпіння Наталі було на межі, несподівано прийшов порятунок, звідки і не чекали.
У Іванни Дмитрівни зламався телефон. До цього у неї був звичайний кнопковий мобільний. Тоді Ярослав подарував мамі смартфон. Наталка ж без всякої зайвої думки навчила свекруху користуватися Інтернетом. І звичайно ж, показала соцмережі, де можна знеайти і спілкуватися зі знайомими і не тільки. І тут сталося диво! Іванна Дмитрівна просто залипла у світовій павутині. Тепер їй стало зовсім нецікаво щодня бігати до дітей. Все життя перенеслася в смартфон!
Тепер Наталя подумує про те, щоб подарувати на Новий рік мамі Ярослава комп’ютер чи хочаб планшет. Тоді вона взагалі до них ходити перестане. Краще вже вони до неї у вільний час і за власним бажанням. Прогрес все ж таки – велике діло!
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
