Ще до весілля ми купили Володі квартиру, однокімнатну, бо на більше грошей не вистачило, але зробили ремонт, і облаштували гарними меблями і технікою. Інша б невістка до підлоги кланялась, а ось наша Оксана, ще носом фиркає. Як тільки совісті хватає. – Ми допомагати не будемо. У доні тепер чоловік є, нехай всі забаганки і виконує, – сказала мені при зустрічі сваха.
Син Ольги Яківни одружився близько 10 років тому. Батьки невістку прийняли добре, та й до весілля підготувалися. Вони купили молодятам квартиру, зробили там невеличкий ремонт і замовили техніку.
– Не скажу, що все було суперово модно, але для першого часу цього було достатньо.
Ми робили все для того, щоб Володя жив з комфортом. Ми ніколи його не обмежували, все найкраще намагалися йому дати. Вивчили його і на ноги поставили. Ми люди небагаті, проте відразу вирішили облаштувати якийсь старт для нашої дитини, – розповідає Ольга Яківна.
За такий подарунок інші б ноги цілували, але невістка була чимось незадоволена. Оксана виявляла своє невдоволення, незважаючи на те, що її батьки ніяк не брали участь в облаштуванні та купівлі квартири.
– Свати люди не бідні, але вони вирішили не втручатися і не допомагати дітям. Вони просто стояли осторонь. У них і дача, і автівка, і квартира, і посади керівні. На весілля вони не витрачалися, а Оксана до нас прийшла тільки з речами і косметикою, – скаржиться Ольга Яківна.
– Дочка обрала собі чоловіка, нехай тепер і розбирається. Володя повинен її забезпечувати, а не я, – каже теща.
Батьки Оксани звикли в усьому бачити вигоду, вони нічого не роблять безоплатно. Наприклад, батько невістки завжди бере гроші на бензин, якщо везе когось на вокзал або на дачу. Просте “дякую” йому ні до чого.
– Мені дешевше таксі брати, ніж зі сватом їхати.
Оксана ощасливлювати онуками нас не спішить, тому що, бачте, мій син мало заробляє. Він змінив роботу, тепер без вихідних працює, – обурюється жінка.
Потім Оксана вирішила, що не буде думати про дітей, поки вони не відпочинуть за кордоном. Мій Володя звозив в Таїланд – тепер шуба потрібна. До слова, вона – звичайна вчителька, оклад у неї смішний.
– Я вийшла заміж, щоб жити краще, а не гірше. Про яку дитину може йти мова, якщо ми багато чого не можемо собі дозволити? – каже Оксана чоловікові.
– Володя планував продати подаровану квартиру і купити побільше, але ми виступили проти. Ця квартира хоч йому дістанеться в разі розлучення, а іпотечну доведеться ділити. Син мій натяк зрозумів відразу. Я особисто не вірю, що їхня сім’я довго протримається, – каже свекруха.
Оксана бушувала, але так і не домоглася від чоловіка продажу однокімнатної.
Довелося її в оренду здавати, а двокімнатну брати в іпотеку і в’їжджати туди.
– Тепер вона про дітей не думає, тому що іпотека. А якщо вони погасять її через десять років, вона в сорок приведе на світ первістка? Оксана навмисно зволікає, вона ж егоїстка ще та, – стверджує Ольга Яківна.
– Якби послухали мене і продали однокімнатну, я б зважилася на дитинку, а так – вибачте. Та й навіщо нам дві квартири? – обурюється Оксана.
Оксана постійно ставить чоловікові ультиматуми і встановлює свої правила. Володі це не дуже подобалося. То сходи в магазин – я тебе поцілую, то квартиру купи – подарую сина. А йому яка вигода?
– Син останнім часом живе з нами. Повертатися до дружини не хоче, а Оксана телефонує щодня. Він упевнений, що дружина ніяких висновків не зробила, і все почнеться спочатку, – каже свекруха.
– Звичайно, дочка хвилюється і переживає за майбутнє дитини. Дітей на світ привести – справа не хитра. Вона не вередує, а відповідально підходить до цього питання. Хочеш дочку або сина – виконуй умови.
Як вважаєте, чи правильно Оксана чинить? Це корисливі цілі або відповідальний підхід майбутньої матері? Може, вона й не планує ставати матір’ю?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
