fbpx
життєві історії
Ще до весілля Сергій сказав Ірині, що не хоче витрачатися на орендовану квартиру. – Давай у моєї мами поживемо. Вона хороша жінка, ображати не буде. Ну а якщо вже геть погано буде, то з’їдемо. – Дома свекруха зустріла з усмішкою на обличчі. – Не хвилюйся, доню. Дай Бог, уживемось. – Вже за місяць Ірина ледь не вила від “доброї” обстановки, а тут ще й новина – вона при надії

Ще до весілля Сергій сказав Ірині, що не хоче витрачатися на орендовану квартиру. – Давай у моєї мами поживемо. Вона хороша жінка, ображати не буде. Ну а якщо вже геть погано буде, то з’їдемо. – Дома свекруха зустріла з усмішкою на обличчі. – Не хвилюйся, доню. Дай Бог, уживемось. – Вже за місяць Ірина ледь не вила від “доброї” обстановки, а тут ще й новина – вона при надії.

***

– Тільки не кажіть, що сама винна! – плаче сестричка моєї знайомої. – Я це і так розумію! Порадьте, як бути? Як повернути все назад, не втративши обличчя?

Пару років назад сестричка вийшла заміж.

Спочатку домовилися, що жити молоді будуть зі свекрухою. У свекрухи трикімнатна квартира, крім сина, нікого.

– Я вам дві кімнати віддам! – говорила свекруха. – Люди ми розумні, виховані, мабуть уживемся.

– З’їхати ніколи не пізно! – сказав чоловік, на той момент ще майбутній. – Давай спробуємо пожити з мамою. Ну якщо вже виявиться зовсім ніяк – візьмемо в оренду квартиру…

Ось що вони вирішили.

Однак на практиці, звичайно, виявилося, що спільне проживання – не така вже й проста і легка штука.

Обидві сторони чесно намагалися, але виходило все гірше і гірше. Претензії накопичувалися, іноді прориваючись некрасивими скандалами, які ставали все частіше.

– Ти обіцяв, що якщо буде “зовсім ніяк”, з’їдемо на орендовану! – в сльозах дорікала чоловікові молода дружина.

– Ну-у, це хіба “ніяк”? – поблажливо посміхався Сергій. – Якщо через такі дрібниці збирати валізу і йти, то я не знаю…

Через рік після весілля Ірина пішла в декрет, через належний час народила дочку.

Приблизно в цей же час свекруху звільнили з роботи, а з пошуком нової вийшла заминка – жінка передпенсійного віку виявилася у працедавців не нарозхват. Свекруха і невістка цілими днями сиділи вдома ніс до носа, піти нікуди було ні тій, ні іншій. Атмосфера загострилася.

Чоловік тільки відмахувався і кривився, єдиний годувальник великої родини.

– Куди ми зараз поїдемо? А мати? Вона зараз без зарплати. Кинути її, чи що? Я не зможу! Орендувати квартиру, та ще жити на два будинки – ми не потягнемо… Ось знайде мама роботу, тоді подивимося.

Як і слід було очікувати, одного разу настав момент, коли терпець молодої дружини скінчився.

Ірина зібрала дитину і поїхала до своєї мами, висунувши Сергію умову, що в квартиру свекрухи вона більше ні ногою. Мовляв, якщо молодому чоловікові дорога родина, то нехай він щось вирішує.

Малося на увазі, звичайно, що сім’я чоловікові дорога, і він, побачивши таке, тут же кинеться щось робити.

Однак, як ви розумієте, не тут-то було.

З моменту історичного переїзду Ірини до мами минуло вже три місяці, а молодий тато і не думає нічого міняти. Він живе зі своєю мамою, вечорами спілкується з сім’єю через вайбер, у вихідні приходить в гості до дитини і дружини.

Шлюб переріс в гостьовий.

Сергій нагодований, обласканий в двох будинках, мама шкодує бідолашку, якого кинула погана дружина, до того ж він позбавлений від турбот про дитину. Чоловікові з усіх боків добре. Свекрусі, мабуть, теж непогано. Вона зовсім нічого не втратила.

А дружина тепер кусає лікті.

Ситуація її не влаштовує в корені. Сергія любить, хоч він, звичайно, і неправий, але серцю не накажеш.

– А що ти від мене хочеш, ти сама пішла! – каже Сергій. – Вертайся!

Орендувати квартиру чоловік, мабуть, не буде і не хоче. Дівчина в декреті, так що оплачувати сама не зможе.

Глухий кут.

Це все, сім’ї кінець?

Чи є у дівчини шанси, не втративши обличчя, а може бути, навіть щось відвоювавши, повернути все назад?

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page