Ще коли мій Павло був живий, його мама, коли приходила до нас в гості, відводила в іншу кімнату, і шептала, щоб від добре думав. Справа стосувалася дітей. – Я не впевнена, що вони від тебе! Я з першого дня вірю, що з тобою вона лише заради квартири в центрі міста. – Тому тепер, коли його не стало, Тамара Петрівна хоче погнати рідних онуків на вулицю. Ніякого заповіту немає, хто б міг подумати, що чоловік так рано нас покине.
Мого чоловіка Павла не стало минулого року. Я дуже важко пережила цей час, сподівалася на підтримку родичів, але отримала те, чого не чекала. Свекри вирішили відсудити у мене квартиру, де ми прожили з Павлом 15 років.
Мені 39 років. У мене двоє дітей. Павло був старший за мене на чотири роки. Я не планування так рано з ним прощатись, але у Боженьки свої плани.
Батьки вирішили виселити мене, тому що нерухомість дісталася моєму чоловікові у спадок від його бабусі. Спільного житла у нас не було, але ми витратили дуже багато грошей на ремонт. Квартира трикімнатна, стан її бажав кращого, довелося робити і сантехніку, і електрику, і рівняти стіни.
Свій негатив вони завжди висловлювали відкрито, адже вважали, що я вийшла заміж за їх Павла лише з користі, а точніше, через квадратні метри. Коли на світ з’явилися онуки, вони й холодно ставилися до них. Весь час свекруха намовляла чоловіка, що діти не його, і що колись настане такий час, що я прожену його з власної квартири.
Павла не стало, і тепер їх нічого не зупиняє. Ніякого заповіту, звісно ж, немає, адже він не збирався так рано від нас відійти. Я просто написала, щоб виговоритися, знаю, що порожні розмови справі не допоможуть. Рідні люди хочуть виставити мене з дітьми надвір — це не вкладається в моїй голові.
Я вирішила звернутись до суду. Я і діти – спадкоємці, його батьки на цю квартиру не мають ніяких документів. Хочуть вони це чи ні, ми залишимося жити тут. Я планую продати квартиру та купити в іншому районі, щоб ніхто не знав нашої адреси.
Дуже хочеться вірити, що справедливість переможе. Але батьки Павла мають право претендувати на нерухомість.
Що буде далі, одному Богу відомо!
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
